НА ЧАЙ

НА ЧАЙ

(Автор Сергій Наговіцин.
Переклад: Володимир Брянцев)


Вечір в середмісті, старий мотив,
Небо й сніг сріблясті, спальний масив,
Лемент дітлашні на горі льодяній;
Здибав її.

Снігу кучугури, гарний мороз,
Ми задерли голови на лет зірок.
Цигаркову пачку я перевів;
"Здрастуй!", "Привіт!"

Золотцем скотилась зірка на дах;
"Що, не загадала? Ось завжди так.
Ти мене навпевно, все ж, не простиш.
Може, знов почнемо? Ну, що ти мовчиш?!"


Спить снігур, вчепившись за проводи;
"Справи як? Нормально?", "Так, як завжди".
"Дім, сім'я, робота, гроші куєм!
А завтра що - субота? То може гульнем.

Пухкі кучугури, сніжок, морозець
Лоскотом звабливим - за комірець.
Ти, я й троянди - ніби пікнік,
Чому би й ні?!"

Золотцем скотилась зірка на дах;
"Що, не загадала? Ось завжди так.
Ти мене навпевно, все ж, не простиш.
Може, знов почнемо? Ну що ти мовчиш?!"


Місяць ріже світлом в очі затято;
"Все так випадково ...". "Ну, як сказати".
"Слухай, може завтра, а може на чай?!", 
"Ні, все, прощай".

Золотцем скотилась зірка на дах; 
"Що, не загадала? Ось завжди так.
Ти мене навпевно, все ж, не простиш.
Може, знов почнемо? Ну, що ти мовчиш?!"