Новые купола

НОВЕ СЯЙВО КУПОЛІВ

(Автор: Андрій Макаревич.
 Переклад: Володимир Брянцев)


Нове сяйво куполів, що до неба тягнуться
Бамкіт дзвонів хоч куди - з неба чистий глум.
Тільки бог десь занімів, янгол не являється,
Як кадилом не чади в хорі "алілуй".

Бог залишив нам наказ та старі інструкції.
З почорнілих образів висохлий єлей.
Ну, а сам покинув нас після революції
Та й у тих краях осів, де не надто зле.

Я повз касу в самоті взяв портвейн "Таврічеський".
Повертаюсь, раптом, - гульк, ніби мутний сон.
Хтось у чорному стоїть іронічно-ввічливий.
Що ж, запрошую у дім - буде компаньйон.

Чи мана, чи не обман, до біди чи радості?
Та й начхати на це все, в серці ж слізний щем!
Дістаю й йому стакан, хильнемо - насмілюся:
Розпитати маю я про багато ще.

Я давно вже не брехав й взаглі не хочеться.
Набрехати ось собі важче, ніж рідні.
"Запитання буде хай, вашій усамітності,
Як же віру зберегти й що для мене в ній?

Запитання ще одне: як же їм - покійникам?
Чом маршрут добовий цей пре, немов з гори?
І чому так день за днем все про рай втирають нам,
Та під ласкою очей ваших маргарит?

Хочу думку про все те й не вповзти в істерику".
Та гість мовчки все сидів і смоктав вино.
На "Єдиний марафон", що по "зомбоящику",
Харкнув, грубо матюкнув й вилетів в вікно.

В те вікно прочинене зирить ніч задумливо.
Діри зір на чорнім тлі - з кантом голубим.
Його інше, а не я, дременуть причинило.
Ну, а може він, як я, сили загубив.