Мантика та когнiтивнi викривлення

Мантика та когнітивні викривлення - що вони мають спільного?

По-перше, мантичні практики не є 100% ілюзією. Вони також не є директивною заявою.
Вони є способом нетравматичного та ефективного розширення свідомості, а також інструментом для кращого розуміння індивідами життєвих подій.

По-друге, когнітивні викривлення властиві всім, включно з класичними науковцями, авторами цього терміну. Ними сповнене наше життя, і дуже часто сам термін використовується у "великих ЗМІ" (тобто магістральних) та академічнній спільноті, аби виключити опонента з подальшої дискусії та аби "злити" суперника до того як дискусія переросте в полеміку.

По-третє, міцна й цупка пам'ять не так вже й потрібні більшості великих підприємств та організацій, тож використовують вони fallacy discourse найчастіше заради того, аби нашвидкоруч "хайпанути" та виключити зі свого оточення критиків, навіть конструктивних.

По-четверте, ірраціоналізм дуже часто є джерелом натхнення, і не тільки в мантичних практиках різних культур. Ірраціоналізм (дуже часто позірний) корелює з високим рівнем стресостійкості, адаптивності, розкриттям раніше незвіданих талантів, самовідданістю та пристрастю до улюбленої справи.

По-п'яте, що більше наука дізнається про людину та суспільство, то більшим має бути рівень прийняття індивідами, родинами, колективами та організаціями їхньої неповторності, в тому числі високої сенситивності, на яку часто нарікають раціоналісти.

По-шосте, настанова "бути реалістом та не бачити, не сприймати, не творити див" - це настанова занепаду творчого начала в людині - того самого, яке настільки важливе в нашому світі. Бути реалістами та бачити дива - це набагато конструктивніша й цінніша настанова, яка допомагає бачити ясніше попри численні когнітивні викривлення.


© Марина Чиянова

© За мотивами літвечорів, есеїв, відеопоезій та текстової творчості Ірини Фінгерової, Ані Яблучної, Олека Ніколассона, Вано Крюгера, Катерини Бабкіної, Анастасія Прикладова, Марини Однорог, Маріанни Кіяновської, Мирослава Лаюка, Анни Ютченко, Аліни Шевченко.


Рецензии