Она была в париже

ВОНА БУЛА В ПАРИЖІ

(Автор: Володимир Висоцький.
Переклад: Володимир Брянцев)


Напевно згинув я, зажмурюсь - ніби вижив.
Але таки капець - тремчу, як під ножем.
Хто я для неї є, вона ж була в Парижі.
А вчора я дізнався, не в ньому, бач, лише.

Які пісні я їй співав про Північ схвально.
Надіявся: на "ти" ось, і буде все моє.
Та марно я бухтів про смугу ту нейтральну.
Їй глибоко начхати, які там квіти є.

Тоді я ще затяг, гадав, ці теми ближні:
Про південь та про того, хто там у неї був.
Та що до мене їй, вона ж була в Парижі,
І сам Марсель Марсо про неї не забув.

Я кинув свій завод, хоча яке мав право.
Засів за словники на совість і на страх.
Та що для неї те, вона уже в Варшаві,
І звідти шле мені шипляче "пшепрашам".

Приїде, я скажу на польській: "Прошу, пані!
Прийми таким, як є, співати припинив".
Та що до мне їй, вона уже в Ірані.
І тут вже я потух, бо спробуй дожени.

Вона ж ось нині тут, а завтра буде в Осло.
В халепу втрапив я - нещасний чоловік!
Раніше з нею був хто і той, що буде після, -
Хай пробують вони, а я чекати звик.