Хата не метена Украинська мова

Віктор Матюк

Хата не метена

Хата не метена, коса не плетена, моя хата с краю, вона ще не палає,
Надію плекає, що ворожа зграя всі перепони ніколи не подолає!
Всюди суєта, немає бажання починати своє життя з чистого листа,
В ім’я добра з зоряного неба долу падає зірка та, що допомогла
Осушити приятельську чашу за юність погублену нашу!
Колись навіть ти в життя не втілиш свої помисли,
Вони знайдуть собі тихий притулок,
Щоб злій рок ніколи не зміг
Твої провини знайти,
Як не суди, як не ряди,
Треба далі йти, але звичаї війни заставляють обертатись назад,
Щоб мати на увазі прояви правця та сказу, юначе, підстав своє плече
Людям тим, що не страшились диб, їли черствий трьохденний хліб,
Та народились в сузір’ї Риб! Тяжкий схлип розділив навпіл грішний  світ
На три частини, хтось до неба піднявся по великій драбині,
А хтось побачив, що Бог тяжко здихнув і маску з обличчя зняв,
Він мав багато підстав, адже за солодке буття небесний суддя
Потребує оплати! Ніхто не поясняє нічого, все, що від Бога,
Він забере все одно! Слова дурня сміх заглушив,
Хтось зміст життя перекрутив, його лейтмотив перевернув,
Але ніхто на це увагу не звернув! Холодний вітер в спину подув,
Він дмухнув щосили, в цю мить церковні колоколи на всю округу загриміли!
Де їм взяти сили, щоб святість не залишала нас, в свій час хтось з нас до висновку дійде,
Що діло святе собі дорогу до раю знайде саме!  Коли так діло і далі піде,
Тоді камінь на сиву голову зненацька впаде
Всім, окрім тих, хто цурався несподіванок  мирських, їм Господь допоміг знайти якісь вади брудні
В буденному житті, блаженний той, хто довго свого часу жде, та ледь по землі повзе
Через багнюку та грязь, він падав не раз, але знову піднімався, ледь на ногах тримався
И не здавався до кінця, на все воля Творця! Від дому втікача не гони, колись тебе прогонять ті,
Хто був би радий забути гріхи свої навіть на другому кінці неосяжної землі!
Добра и слави ні від кого не жди, інколи в душі панує засуха і не йдуть дощі,
Тоді встань на межі, перехрестись  і тричі помолись, може твоє буття
Не буде вказувати тобі зрання, куди йти і що з собою нести?
Той, хто вірить небу і пророкам, зуміє пояснити дівчині чорноокій,
Що спокій їй тільки буде маритися , як і праведна стезя,
Що пройшла через все її життя!  Хата у дівчини не метена,
Коса не заплетена, дівка чарівна виглядає з вікна,
Надію плекає, що доля її спонукає знайти кохання своє,
Час пройде і все, що могло затьмарити вік безбожний,
В час тривожний в собі сили знайшло
І праведним шляхом далі пішло!
Щоб с ним не сталось, воно від гріха утрималось,
За неземною граню світу залишиться Росія немита,
Прийшла пора ждати обману та смертельної отрути,
Грішні люди бачать всюди всі принади для тяжкого життя,
Молоде дівча ще не знає, як і з ким подолає незвичайне лихо.
Поки ж воно сидить тихо,  та стежить з відкритого вікна,
Як на берег сивого та славетного Дніпра набігає хвиля
Сімейного життя! Вона потроху читає Святе Писання,
Йому довіряє свої муки та страждання, а також надбання душі,
Яка прислухалось до голосу неба та землі, і в час сповіді пойняла,
Що свою долю для сімейного життя вже давно знайшла  там,
Де Господь заповідував нам всіх любити і в злагоді жити,
Слухати голос трембіти, можна багато чого хотіти,
Але треба жити тим, що Господь дає дітям своїм!
Незважаючи на все, душа з полегшенням зітхне,
Що долі в спину холодний вітер що сили дме,
Все до того йде, що навіть у обтяженому сні
Ми будемо всі рахувати щасливі дні свого буття!
Грішна земля чекає дощу, щоб він змив похіть всю
Зі стежки світлої, як алмаз, щоб сльози не капали з дівочих скронь,
А з долонь вибухав вогонь, нехай полум’я  доходить до дівочих скронь!
Не у сні, а наяву вона бачить узи міцні своєї майбутньої  родини!
В лихі години свого повсякденного буття дівчина та крізь полум’я пройшла,
Доки своє щастя не зайшла біля степової течії!
Молода та струнка зупинилась біля струмка,
Щоб відпочити, треба спокійно посидіти,
Та далі йти, як можна далі від біди!
Грішна людина завжди шукає свою половину, той, хто цей шлях пройшов,
До висновку дійшов: всі ми колись підемо з благословенної землі,
Оставивши пам'ять про себе, щоб жити в раю, а не в пеклі тремтіти,
Тільки в праведному слові людина залишає пам'ять про себе своїй родині!
Воли думи та діла єдині, вони не по своїй вині наполягають на безпечному житті!
Коли ж в землю ляже померле тіло, а душа вже в небо відлетіла, натовп з друзів та продідів дуже порідів,
Після нас залишається тільки один мотив з декількох псалмів, щоб ти в останню мить не захотів,
Тебе буде супроводжувати до кінця тільки воля Творця, а тлін та суєта назавжди
В руках головної вади та судьби!  На насильство багатий наш світ, старий чоловік
Дбає про успіх в ділах мирських, блага мирські – це обман и фальш,
Непостійні вони, все приходить, все зникає, а людина труднощі долає!
Нехай буремному життю наступить край,  ти знай правило святе,
Що окрім землі немає раю ніде, твій час пройде, і душа спокій знайде,
Але все те, що судьба дарує нам, ми зі сльозами на очах віддаємо
Земним богам, у них маєтки, як божий храм, рабам ніде відради світло
Буремний шлях освітлює рідко! Вгасає швидко, воно щезає зразу за хвірткою,
Ми спонукаємо долю і судьбу знову розпочати боротьбу за свободу свою!
Яке спасіння від лиха та біди, їх несуть ворожий меч і кротке перо, яке до кінця не змогло
Усвідомити повсякденне зло! Розум зміг піднести нас до небес, позбавив сили і потужності
Божої любові та пристрасті до ворожби! З усіх, хто піднімав долю на сміх,
Ніхто не залишив після себе ні сліду, тільки огида до життя до сієї пори ще жива!
Э всьому в буденному житті межа, коли тільки зі скроні на долоні падає сльоза,
Потрібна миттєва пауза, щоб хвора душа не пішла по лезу гострого ножа!
В знанні – велич і краса, знання дорожче, чим родина та дім,
Можна на буденному шляху скарб з перлин знайти,
Але до своєї мети не дійти, не сповідні Господні путі!
Не кожний, хто від дурних думок вільний, буде йти повільно
Назустріч до своєї мети, той, хто шукає, про себе дбає
И потрібну миті чекає, тому що знає, що знайде все,
Що на думку йде! Не кожний, хто нехтує духом Господнім,колись виживе,
Він від дому на декілька кроків відходить, назад не повертається,
Перед ним навіть рідні двері зачиняються, він тримається за долю
Руками двома, перед очима темрява одна, ні світла, ні вогнища,
Не дочекається ні любовниця, ні вдова! У кожного своя доля,
Потрібна воля, щоб Бог тебе пустив за свій поріг, там немає інтриг,
Закони людські такі, що я або ти повинні свою долю знайти на межі
Любові та страсті, щоб буденне щастя рядом було та поруч йшло!
Кожна умовна душа поезії природи та дивних звуків повна, як чаша вина,
В стародавні часи наші пращури відстоювали справедливість та правосуддя,
Всевишній суддя може підтримувати не лише гірського орла, а і всі набуття простої людини,
Яка віднині позбавиться гордині, життя по накатаній стежці невпинно йде, а коли до тями прийде,
Пойме, що деякий час пройде, все виповниться в чітко зазначені терміни,
І подвиг високий святого пророка не стане муляти око того,
Кому до вподоби Божество! Той, хто Сатані служить, живе і не тужить,
Що заслужить, те й здобуде, а що далі буде, навіщо знать тобі або мені!
Ми в теплі, а навкруги не видно ні імли, душа довго ждала заклику святого,
Але боже слово пролунало опісля, коли замерзла земля встали на дибки,
Затремтіли шибки у вікні, дні брудні впродовж війни змінюють звичайну лють
На суть буремного життя, всі мирські набуття зникають щоразу, коли чумацькі вози
Встають, щоб попити холодної води, яка тече з-під землі в далечіні степу широкого,
Де грішне єство собі вже давно душевний спокій знайшло, минулі стежини снігом замело,
Добро втекло бог знає куди, воно не залишило свої сліди в пітьмі! Весілля опісля біди,
Благе слідом йде за дурним, щоб стати святим, треба знати всі молитви на потребу душі,
Щоб свій шлях до Вселенського судді знайти навіть у пітьмі! Наміри благі залишаються на землі,
А на небі - тільки любов, яка забороняє слова і речі, щоб не викликати на себе божу кару,
Гріх сталий, звичний та непохитний змахом багатобарвним нас в невідомість віднесе,
А все чарівне, гарне та прекрасне продовжить свій політ через часи, через роки,
Через неосяжні відстані буремного життя, чарівна земля сльози долу проллє ,
И всім, хто помре, заміну легко знайде! Час пройде і юності дні нагадають тобі
Про роки шкільні, що без користі пройшли вони, не залишилось ні любові,
Ні творчого слова в душі, тільки безводна хмара в далечіні,
Як безплідне дерево на безлюдному пустирі!

м. Ржищів
5 березня 2023 р.
17:15