Фрог Крапун

Жили собі на болоті дві жаби Фрог і Крапун. Фрог з ранку, як тількі очі розплющить, побачить небо, воду, сонце починає радісно квакати, пирнати, потім наловить комарів та мух, наїсця і знов квакає якись жаб'ячи пісеньки.
Крапун просинався вже незадоволеним. І вода йому була мокрою і небо дуже високим, і сонце не так гріло, і квакав він із злістю — така вже в нього була вдача.
Найдивнішим  було те, що Фрог і Крапун дружили.
- Доброго ранку Крапун! - підстрибуючи над водою, весело вітався Фрог.
- Не такий вже він і добрий- відповідав набурмосений Крапун.
- Пливемо на острівець — там багато комарів, а тут можуть з'явитися чаплі.
- Ох, чому тобі не сидиться, чому ти весь час стрибаєшь? Кому судилося стати здобиччю чаплі, тому не сховатися на острівці — бурчав Крапун, але плив за Фрогом.
Після поживного обіду на острівці Крапун закуняв, а Фрог знайшов собі забавку — він стрибав на великий лист латаття, відштовхувався від нього і підстрибував високо-високо. Все це супроводжувалося голосним кваканням.
— Ти створюєш стількі галасу, ніби ти не жабеня, а якийсь бик, що сказився від спеки. - пробурчав Крапун.
— Я просто стверджую, що мені подобаєтся жити, подобаєтся сонце, подобаются квіти латаття, подобаєтся, як я відскочую від них! Хіба тобі не зрозуміло?— великі опуклі очі Фрога уважно дивилися на Крапуна.
- Ні— чесно сказав Крапун.—  Мені байдуже.
- Друже, як так можна? Тобі треба допомога. Я тебе навчу радіти.
- Скоро вже вечір. Може нам час додому? — ніби не почувши, запитав Крапун.
- А ти хочеш додому?
- А що ми тут назавжди?
- Чом би й ні? Тут немає чапель. Тут дуже красиво і тут є досить всіляких мошок і комарів. Погоджуйся, Крапунчик.
- Ладно, щось мені не дуже хочется плисти назад.
Так і вирішили.
Наступного ранку Фрог прокинувся першим. Він стрибав по листям латаття, відштовхувався і пирнав у воду, ловив мошок і радісно квакав:" Привіт, сонечко! Привіт, небо! Який чудовий день! Який чудовий дощ! Дощ дійсно був чудовий — сяяло сонце і майже гарячі дощові краплі падали на землю і на воду. Крапун прокинувся і почав бурчати: "Що це діється? Дощ і сонце одночасно? Світ з'їхав з глузду! Чому ти весь час радієшь, Фрог? Це ж казна що, а не природа!"
- Крапунчику, не треба бурчати. Дивись, як добре навкруги. Дивись уважно на синє небо, на гаряче сонце, на ряску і на латаття, на мошок і комарів! Як це все чудово! Невже ти не відчуваєш, як добре просто жити?!
Крапун не встиг нічого відповісти, бо
величезна чапля на льоту, підхопила його своїм довгим дзьобом і понесла.
Фрог стрибав і голосно квакав від горя, що його друг став здобиччю і ось-ось загине. Та бурчуну Крапуну неймовірно пощастило —  чапля зіткнулася з іньшою пташкою і від несподіванки роззявила дзьоба і випустила Крапуна.
Тількі пізно увечорі Фрог знайшов свого друга. Той голосно квакав і співав : Який чудовий день, яке красиве небо, яка смачна мошка! Життя прекрасне! Фрог, я зрозумів! Я зрозумів! Я зрозумів!"