Я не бачив вiйни вiciм рокiв,
Я дав собi обiцянку,
Майже кожний з моїх крокiв
По світанку... Та майже – обманка…
Москали напали на нас -
Не сподобалось iм шо iх резать.
Я сбирался, мiй куме Панас -
Нам казали: нам так залежить!
Я не бачив другого життя,
Я не чую iнакшую мрiю...
Є моє, суб'єктивно, нажаль, видчуття,
Я гадаю і в думках п'янію
Ти дивись, на мене, на Панаса -
Нас багато на тому селі...
Ніколи ти не ламайся -
Зеля скаже - їди до землі.
Ми - свободні діти казаков,
Нам не вказує ніхто!
Ми тут влада! И нас тут багато.
Треба мерти? Ми разом - згідно.
Заповiт
© Copyright: Мария Михайловна Орлова, 2023
Свидетельство о публикации №223032501767
Свидетельство о публикации №223032501767
Рецензии