Поэтам и кликушам

ПОЕТАМ ТА КЛИКУШАМ
(Автор:  Володимир Висоцький.
Переклад: Володимир Брянцев)


Життя трагічно скінчив хто, - той істинний поет.
Якщо ще в точний строк, то в повній мірі.
На цифрі "26" один ступив під пістолет,
А той - на шию зашморг в "Англетері".

А в тридцять три Христу ...
(Він був поет, він говорив:
"Ні, не убий! Уб'єш, - до раю брама").
Але гвіздки йому в долоні, щоб чого не сотворив,
Щоб не писав, мовчав та менше думав.

При цифрі "37" мене аж кидає у піт.
Наразі теж, мов холодом подуло.
Під цифру цю он Пушкін підгадав дуель собі,
І Маяковський вперся лобом в дуло.

Затримаємось на цій цифрі, бо поставив бог
Ребром питання: як не так, то - так ось.
На цій межі лягли навіки Байрон і Рембо,
А нинішні проскочили це якось.

Дуель не відбулася чи відстрочена вона,
Бо в тридцять три не надто розіпнули?
А в тридцять сім не кров,
Та що там кров, - і сивина
Не вельми так по скронях "сріблонула".

Слабак стрілятися?
Що, в п'яти вправно юркнула душа?
Вгамуйтесь, психопати та кликуші!
По лезах ходять п'ятами поети, по ножах!
Й до крові ріжуть босі свої душі.

Жалію вас, фатальних дат з плітками продавці, -
Утриманці версійного гарему.
Життя строк трохи збільшився і, може, що й кінці
Відсунулись поетам недаремно.