Тюбик

ТЮБИК
(Автор: Віктор Третьяков.
Переклад: Володимир Брянцев)


Він мене здибав тою весною
І був митець він, ну, не народний.
Ми цілувалися з ним під сосною,
І він женився, тому що чесний.

Бухав терпимо і був не грубий.
А таке щастя лиш раз буває.
Та дивувало: почистить зуби
І вічно тюбик не закриває.

На це уваги я не звертала,
Бо екземпляр цей не всім так дасться.
І все спочатку геть пробачала,
Все, навіть тюбик, хай йому трясця.

А він в творінні впадав в нірвану.
В куток затисне: "Кохаю й баста!"
А то пустунчик затягне в ванну ...,
А там ... відкрита зубна та паста!

А я дурепа та й спіднє прала
І в борщ кришила бульйонний кубик.
І все просила, і все благала:
"Почистив зуби, - заткни, гад, тюбик!"

А він - катюга, ніби навмисно:
"Все це, кохана, плюнь, другорядне!"
Скажіть же, люди, хіба ж це можна
Кохати й гидити так одночасно.

Я й замінила його сусідом,
Бо у сусіда вставна щелепа.
У ванній тюбик із "блендамедом"
Лежить заткнутий - сімейна скрепа.