Кораблик любви

ЧОВНИК КОХАННЯ
(Автор: Т. Назарова.
Довільний переклад: В. Брянцев)


В промоклий плащ під шелест дощовий
Я кутався, а в голові одне.
Я рвавсь кудись далекий і чужий,
І зупинить ти не могла мене.

Приречено тієї миті вже
Ослабли руки стомлені твої.
І так невтішно дощ ридав,
Тоді, коли я відпливав
Кохання човником в чужі краї.

Ну, що ж, ти вільний і шлях  вибрав сам
В терени ті, що манять неземним.
Чи ж голубіше й вище небо там?
Чи ж яскравіші вогники на нім?

Невже ж тоді дурманилось аж так,
Що очі не засвідчили мої,
Як безнадійно дощ ридав,
В той час, коли я відпливав
Кохання човником в чужі краї?!


Прощай, минуле, доля вбереже
Кохання човник в новому житті.
В минулому не плавати уже
Йому ні з ким в замерзлім морі тім.

Примарні і непевні ті вогні ...
Не вірю в ту прикмету, знаю, ні!
Що так невтішно дощ ридав,
Тоді, коли я відпливав
Кохання човником в чужі краї.