ДЫМ

ДИМ
(Автор: Андрій Державін.
Довільний переклад:
Володимир Брянцев)


Кубляться і розпливаються
Думи, мов чадний дим.
З ким тобі товаришується,
З ким йдеш додому ти?

Скінчився спалах взаємності
Нашої, чи, все ж, ні?
Чи таки різні, ой, різні ми,
А тішилися вві сні?

Неймовірна жінко, - маків цвіт!
Я на тебе вгепав стільки літ!
В прірву головою,
Коли не з тобою!

Неймовірна жінко, ех, душа!
Та тепер не маю ні шиша!
Може, ще й пожив би,
Коли не любив би.

Кубляться і розпливаються
Думи, мов чадний дим.
За соломинку хватаюся
Аби втекти кудись.

Тільки назад вже шляху нема,
І я на той дим лечу,
Де мені виразно чується:
"Вірю, люблю і вчусь".

Неймовірна жінко, - маків цвіт!
Я на тебе вгепав стільки літ!
В прірву головою,
Коли не з тобою!

Неймовірна жінко, ех, душа!
Та тепер не маю ні шиша!
Може, ще й пожив би,
Коли не любив би.

Скінчився спалах взаємності
Нашої, чи, все ж ні?
Чи таки різні, ой, різні ми,
А тішилися вві сні?

Але назад вже шляху нема,
І я на той дим лечу,
Де мені виразно чується:
"Вірю, люблю і вчусь".

Неймовірна жінко, - маків цвіт!
Я на тебе вгепав стільки літ!
В прірву головою,
Коли не з тобою!

Неймовірна жінко, ех, душа!
І для мене в ній любов знайшлась!
Отже, поживу ще,
Як не навмируще.