Однажды мир прогнется под нас

КОЛИСЬ ЦЕЙ СВІТ ПРОГНЕТЬСЯ ПІД НАС
(Автор: Андрій Макаревич.
Переклад: Володимир Брянцев)


Ось море молодих колишутъ супербаси,
Мені літ триста і я виповз з пітьми.
Вони гундосять реп і чимось пудрять носи,
Вони не такі, це - не ми.

Не схильний я влізати в монастир цей чужий,
Я бачив це життя без прикрас.
Не варто мавпувати світ мінливий такий,
Хай ліпше він прогнеться під нас.

Один мій друг, що вартий двох, чекати не звик,
Був кожний день останнім із днів.
Він пробував на міцність цей наш світ, немов бик,
Світ лиш натомість зміцнів.

Ну, що ж, спочинься з Богом, наш кумир дорогий,
Ти брав свої вершини не раз.
Не варто мавпувати світ мінливий такий,
Хай ліпше він прогнеться під нас.

А інший течію в жаданім руслі ловив,
Подалі від крутих берегів.
Він був, як всі, і плив, як всі, і ось він приплив:
Без друзів справжніх, хоча й без ворогів.

І дні його, немов щоденний супчик пісний,
Я бачив і таке, і не раз.
Не варто мавпувати світ мінливий такий,
Хай ліпше він прогнеться під нас.

Ось море молодих колишутъ супербаси,
Мені літ триста і я виповз з пітьми.
Вони гундосять реп і чимось пудрять носи,
Вони не такі, це - не ми.

Нехай старі джинси уже, мов мотлох якийсь,
Нехай хрипить роздовбаний бас.
Не варто мавпувати світ мінливий такий,
Хай ліпше він прогнеться під нас.

Колись він та й прогнеться під нас.
Прогнеться неодмінно під нас.