Рыжий, Кузька и мартовское, прекрасное

Рижий, прокинувшись, побачив, що Кузьки поруч немає. Довелося коту вилізти зі своєї лежаночки і піти на пошуки друга.
Пошуки наш пухнастий слідопит розпочав...правильно, заглянувши до своєї мисочки-там було молочко і кашка, але кіт, як справжній товариш, їсти не став без Кузьми.
По дорозі зазирнув до великого горщика з якимось фікусом і трохи потеревенив з маленьким сонечком, що зимувало в хаті. Потім зайшов на хвилинку до комори і вдарив лапою свого вічного ворога-пилососа, якого щосуботи вмикала Хазяйка і він, Рижий, вимушений ховатися від цього зеленого монстра на шафі.
А ось, нарешті, і Кузька-він  сидів на кухонному підвіконні і зачаровано дивився на якісь чудернацькі зелені штуки, що витикались з землі в яскравих горщиках.
" А я тебе скрізь шукаю",-ображено промуркотів Рижий,-"а ти сидиш і роздивляєшся якусь зелену юринду." До речі, це словечко кіт запам'ятав,  коли Хазяйка читала "Тореадорів з Васюківки " і реготала в голос.
Обізнаний Кузька з виглядом екскурсовода розповів другу про кожний горщик, про кожну рослинку. "Ось дивись, оце помідори, а оце-перець. Вони трохи підростуть і Хазяйка висадить їх на вулицю, як потеплішає. А оці товстенькі бублички- декоративна квасолька, колись вона буде рости на вулиці і красиво плестися до Сонечка",- терпляче пояснював Кузька коту.
"Це все добре",-Рижий зістрибнув на підлогу-,"але, здається, пора і поснідати".
А тим часом на вулиці...До речі, Березень зранку протер до блиску Сонечко, вибілив Хмарки і змішав в палітрі бірюзову акварель  з ніжно-прозорою і додав до небесної блакиті. Веселий хор щасливих пташок,  тих, які  пережили зиму  і які повернулися додому, сповіщав весь світ про Весну, про тепло і радість від того різноголосся дарував надію і сподівання на краще.
Вода в річці була вже не такою похмурою-в її прозорих глибинах купалося Сонце і Хмаринки, кокетуючи, зазирали, щоб поправити зачіску. Задоволені зграйки диких качок плавали, пірнали і вели світські бесіди з бобриним сімейством. Неподалік на воду  опустились Лебеді-білосніжні красені і граційно схилили голови, вітаючись.   
На доріжці, що вела до хатинки під старою ялиною, нарешті з'явились двоє приятелів-Кузька і Рижий поспішали в гості до Березня, бо ж він обіцяв диво і сюрприз. І чарівник...ой, які задоволені залишились друзі, скільки фотографій зробив Кузька і скільки вражень вони отримали !
Бо ж Березень це таки чарівник і маестро! Змахнувши чарівною паличкою, він начаклував карету, прикрашену стрічками і квітами. Запросив до карети друзів і вони полетіли...полетіли до лісу, а там...ой, там така краса, така краса, у Кузьки з котом навіть трохи в голові запаморочилося: куди не глянь, кругом сині-пресині озера, аж страшно з карети спускатися, ану ж притопчуть якогось проліска. Помилувались, подивувались, роздивились зблизька кожну квітку, Кузька привітався з сонною ще Бджілкою, яка вже вилетіла на розвідку, а Березень уже кличе летіти далі. А далі наших мандрівників чекало ще одне диво-галявина, на якій хтось забув яскраву різнокольорову шовкову хустку. "Ні, це не хустка, це-крокуси,"-посміхнувся маестро. Ціле море ніжних тендітних поцілунків Березня сором'язливо посміхалися  і дарували щастя.
Чарівник змахнув паличкою і ось вони вже біля клумби, на якій-о, диво!- зграйка ніжних підсніжників світиться білосніжно, схиляючи елегантно голівку з тендітними пелюстками. Друзі намагалися запам'ятати кожну чудову мить цього дня, їхній фотоапарат працював дуже старанно-в альбомі з'являться нові прекрасні фото.
Вечір, створивши романтичний настрій, запрошував усіх бажаючих покататися в містичному човні серед примарних зірок, а Кузька з Рижим і Березнем сиділи на лавці і спостерігали Летючими Мишами,   які вийшли на нічне полювання і слухали тишу...