Твої руки, мамо,зігріють завжди!
Розкрий обійми, забери туди
В казкове дитинство..Веди сама.
ХОроше там де люблять сповна...
Години біжать,а ти у вікна.
Ждеш додому,та напевне дарма.
Дорога самотня та місяць вгорі.
Трудилася довго, до самої зорі...
Спочити пора та не спиться тобі,
Думками зі мною,в чужій стороні.
Від болю закрию,молюсь за тебе!
Я тут із тобою.Пригорни мене!
Найкраща у світі, миліша за всіх!
Відвагою повна,із багатьох тих,
Хто яструбом до хмар самих
Злетів не шкодуючи крил своїх!
Веди сама
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2023
Свидетельство о публикации №223040600066
Свидетельство о публикации №223040600066
Рецензии