Прийди в слабку душу,
Загладь глубокі рани.
Від зла страждати мушу,
Серце стукає без тями!
Не казала де бувала,
Не шукала легкого життя.
Все простила , не прокляла...
Відійшло як завжди в забуття!
Рідних, друзів захистила...
А сили вже немає, що була...
До себе чарами манила,
А зараз тиха, мов вода.
Та голубка, що кохала...
Жила,творила для дітей!
Ось тут без сил вона упала...
Не розтопчіть ! Ідіть ви геть!
Не забирай останні сили
У тої, що життя тобі дала!
Люби її, вона одне хотіла:
Іти з тобою в майбуття.
Роза
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2023
Свидетельство о публикации №223042000998
Свидетельство о публикации №223042000998
Рецензии