Ось вам моя стара душа
на блюді репаній каймою, -
плескають океани у віршах,
і сміх сплетається з журбою.
Гуляє в ній завжди зоря
в обнімочку з закатом,
в порти кидають якоря
старезні шхуни і фрегати.
Моя душа, немов поет,
вночі і вдень заходьте.
В ній співи - сивий очерет -
почує той, хто дуже хоче.
В ній тиша і звичайно – шум,
завжди ми друзі не на диво,
а сонце й місяць, мов, без дум
цілуються щасливо.
Любов довічна без віршів,
летить собі, як на самокаті,
без слів царює, дум і снів,
в квітчастому своєму платті.
.
Допоки дихаю, хоча є щем.
блукаю Вінницею, де крайнебо.
Ось вам моя душа іще, -
дощем, творцем, вінцем,
зухвалим пальцем-олівцем
пишу - беріть, якщо вам треба!
МОЯ ДУША
© Copyright: Петр Скорук, 2023
Свидетельство о публикации №223042900598
Свидетельство о публикации №223042900598
Рецензии