В очах не бачити, не знати
Жаги до світлого життя!
А може всім нам краще стати ?
Забути зроблене без вороття!
Згасають зорі в темнім небі.
І тільки сонце світить й гріє тих,
Хто мужній де і коли треба...
Молися, господе, за їх усіх.
Квітками побрались широкі ниви,
Купається в лісах чорна земля...
З надією ростили,пестили,манили.
Грім кращого життя мчить іздаля!
Загуркотить, дощем пройдеться...
Обмиє радістю усіх, всіх вас!
Дитину й матір....сонце засміється!
Прийшов той час! Прийшов до нас!
Може
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2023
Свидетельство о публикации №223043001739
Свидетельство о публикации №223043001739
Рецензии