Романтичний к т Рудик. 3

Весняне сонце так пече, ніби вже літо. Рудик відпочівав на даху і йому здавалося, що він сам сонце— така була  спека. Рудик відчував і радість і смуток одночасно. Радість тому, що Леськін блог набрав стількі підписників, що почав приносити прибуток. А прибуток —  це сите життя для нього і його мишиної зграї. І миши не нишпорять по чужих льохах, не крадуть і не псують харчі. Ще і баба Галя не відриває від пенсії кошти, щоб прогодувати своє руде сонечко. Ну і солодкий тягар слави — це приємно.
Його пацієнтки почувалися добре, були веселі та бадьорі. А Марківна навіть волосся пофарбувала і зробила собі модну зачіску. Баба Галя дражнила її, мовляв — ще трохи і почне собі кавалера шукати. Марківна на це не звертала уваги, бо вважала, що Галька їй заздрила завжди.
Сумував Рудик тому, що безнадійно закохався. Та загадкова біла кішечка, що ледь не зірвала його другий виступ перед бабцями і Лесею. Він з зими топтав стежку до Зефірки( виявилося так звуть білявочку), але вона тількі шипіла на нього і дражнила мишелюбом. Таку зневагу важко було стерпіти люблячему коту-романтику. І Рудик зажурився. Не допомогали числені вподобайки і коментарі до відео з його виставами, не допомогали копліменти підписників Леськи, навіть смачнючі вітаміни і біодобавки не піднімали йому настрій.
Одного разу, коли він після чергового виступу з сірою зграєю " випадково" опинився біля будинку де мешкала Зефірка,  побачив як вся родина бігає по вулиці і голосно кличе його кохану. Серце його ледь не вистрибнуло з грудей — невже щось трапилось? Невже він більше не зможе милуватися як його кохана  сидить на ґанку і сонечко лоскоче промінцями її ніжно-рожеві вушка. Ні, він знайде свою кохану, врятує її, навіть ціною власного життя! З такими думками Рудик побіг шукати Зефірку.
Обшукавши кущі, пустири, довколишні вулиці, Рудик знайшов тількі сріблястий нашийник своєй коханой. Від втоми в нього трусилися лапи, але Зефірки ніде не було. Рудик важко дихав, аж раптом хтось накинувся на нього з спини.
- Клятий мишелюб! Зірка іржава! Хай тобі грець!
- Зефірка, кохана моя, як добре, що ти знайшлася! Я вже думав, що з тобою трапилося щось недобре!— Рудик намагався ухилятися від зубів і пазурів коханої, та це було непросто.
- От я зараз зіпсую твою руду пику, як тоді будеш вподобайки збирати? - Зефірка була  сповнена люті.
Рудик раптом відчув як їй погано — вона була геть виснажена та ще й голодна.
- Люба, може поїмо?— лагідно запитав він. Зефірка чекала чого завгодно від ненависного кота, але не запрошення на обід.
- А давай.
І Рудик повів її до баби Галі годувати.
Баба Галя пила чай з бабою Стефою. Вони щось обговорювали. Побачивши парочку баба Стефа сказала:
- О, вітаю, Галя. Наш славний кіт знайшов собі наречену.
- Скількі живу, такого не бачила — просто диво. Не вистачає тількі " Бабуня, познайомся, це моя наречена".- відповіла баба Галя. Вона помітила нарешті, що і її Рудик і білява незнайомка зморені, а це означає, що треба їх нагодувати. Старенька хутко відшукала другу мисочку для незнайомки і щедро насипала їм їжи, ще й вітамінів додала.
Коли коти наїлися, трохи подрімали, Зефірка розповіла Рудику чому пішла з дому.
- Уяви собі ці потвори годинами дивляться відоси, де ти гацаєш з тіми дурними мишами. І ще примовляють: " Ай, який красунчік, ай який розумник, який актор! І оце сю-сю-сю, мі-мі-мі... А я значить не красива, а я не розумна...От нехай їм тепер компьютер мурчить і охороняє дім від нечистої сили.
- Почекай, Зефірка, ти помиляєшся! Вони шукали тебе! Вони тебе люблять! Просто ти ревнуєш...  В тебе склався стереотип стосунків і ти завжди повинна бути у центрі уваги. Але цим ти псуєш собі і своїм близьким життя— Рудик не дарма читав Лесіни книжки з психології.
- Що ти верзеш? Ти хоч сам розумієш, що ти кажеш?
- Добре, не слухай мене. Для мене ти найкрасивіша, найгарніша і єдина у цілому світі! Я кохаю тебе!
- А ти не брешеш?
- Ні, не брешу. Тількі ні стареньких, ні мишину зграю я не кину і не зраджу. Тому, що вони мої друзі. А без друзів я теж не можу.
- Але ж я на першому місці?
- Якщо ти так ставиш питання, то ти на першому місці...Та немає ніяких перших місць... Є любов у серці, як сонце у небі. А сонце воно світить усім.
- Боже, який же ж ти...— Зефірка притулилася до Рудика.
А Рудик боявся дихати — такий він був щасливий.
Минуло небагато часу і Зефірка повернулася додому. Ні вона не посварилася з Рудиком, їй раптом стало соромно за свою втечу. Чомусь слова романтичного дивака в якого вона закохувалася все більше, розбудили в неї такі почуття, про які ця зарозуміла красуня навіть не здогадувалася. Вона згадала як про неї піклувалися усі, перш ніж сідати їсти годували її, купували їй іграшки і ніколи не ображали. "Ну дивляться вони на Рудика у тому блозі дурнуватому...Та він мене кохає. Тому ... забула як Рудик казав, та байдуже. Я такі не права" . З такими думками Зефірка повернулася додому. Сіла на ґанку і поки її люди спали, почала чистити свої пазури. Першою на ґанок вийшла мама Люда.
" Василь, поглянь — Зефірка повернулася! " — закричала вона— " Яке щастя!".
Зефірка підбігла до неї почала тертися, мурчати, ніби вибачалася за свою погану поведінку. На ґанок прибіг Василь, схопив Зефірку і поцілував її рожевий ніс. " Красуня наша, як ти нас налякала!": промовляв він і міцно  обіймав кішку. Зефірці навіть довелося трохи дряпанути Василя, бо він ледь не задушив її у обіймах.
- Люба, дивись яка вона доглянута і чиста.
- Справжня аристократка.
; І вгодована, ніби  в якомусь ресторані годувалася...
- Василь, любчику, я знаю той ресторан. Будемо скоро кошенят нянчити.
- Та ти шо!
- Ото...— мама Люба обережно взяла Зефірку, поцілувала її рожеві вушка. Моя білявочка, гарнюня моя, яка я щаслива, що ти з нами.
На ґанок вибігли Іванко та Надійка." О, Зефірка знайшлася! "— гомоніли діти. А Зефірка, якби вона була людиною, то почервоніла б від сорому— ці люди так її люблять, вони сумували за нею, вони навіть радіють, що скоро в неї будуть кошенята. Рудик у всьому правий, а вона його дражнить та шипить. " Мабуть у тих паперових штуках; книгах він дійсно вичитує щось таке що роз'яснює життя.
Минуло ще трохи часу і Рудик став звичним гостем у домі де жила Зефірка. Йому раділи обережно, щоб Зефірка не ревнувала. Хоча вона змінилася під впливом свого коханого, але все одно краще не провокувати майбутню маму. До Рудика Зефірка заходила не так часто. Хоч старенькі були завжди їй раді, та їй вже важкувато було бігати. 
Леся зробила відео як Рудик опікувався Зефіркою, повідомила, що вже незабаром народяться кошенята і що з усіх надійних рук вона буде обирати найнадійніши.
У належний час у Зефірки та Рудика народилося троє гарненьких кошенят: біленьке, руденьке та смугасте. Вони здавалися звичайними, аж поки одного разу, коли Леся хотіла зробити чергове відео для свого блогу, вже вибрала гарний ракурс, вона раптом почула:
- Хіба припустиме таке безсоромне вторгнення у особистий простір? Можна хоч дозвіл спитати, а потім вже наводити на нас оту штучку? —Леся з переляку ледь не випустила камеру.
Вона озирнулася — нікого поряд, тількі кошенята. Смугаста дівчинка, яку вона назвала Музою дивилася на неї і її маленький хвостик швидко  рухався з боку в бік.
- Оця велика лиса кішка—та ще нахаба.— це вже вимовився руденький, якому Леся ще не придумала ім'я.
- Ця нахаба тебе годує і прибирає твої какашки. Тому нехай знімає. Я відчуваю, що я народжений для слави — біленький малюк Пух  став на захист Лесі.
" Я мабуть перегрілася"— подумала Леся і пішла у свою кімнату. Зйомка зірвалася.
У цей час Рудик прибіг до Зефірки і почув як його малюки налякали Лесю.
— Люба— сказав він Зефірці—  наши діти розмовляють людською мовою. Ти щось розумієш?
— Нічого дивного. Такі гени. Я, щоб ти знав, пом'ятаю свої минулі життя.
– Це чудово, але що з цим робити?
— Ой, ну якось ти собі знайшов бабу Галю та бабу Стефу з Лесею, я знайшла маму Любу і Василя з дітьми. І наши красунчики когось знайдуть. Ти ж кіт, а не курка — тому не треба кудахтати. Все буде добре.
Рудик вирішив погодитися з Зефіркою. Він згадав, що читав у Лесі у книзі, що думки матеріалізуються. Тому не треба поганих думок і побоювань. Добра більше. І кошенята знайдуть собі людей і будуть дарувати їм радість і щастя.
— Тату, куди поділася ця велика лиса кішка? Я хочу зніматися — легенько смикнув Рудика за хвіст Пух.
Рудик подумав, що треба почати вивчати книги з педагогіки. У Леси є. Він бачив.