Седьмое небо

СЬОМЕ НЕБО
(Автор: Віктор Третьяков.
Переклад: Володимир Брянцев)

Достеменно це знати чи сприймати сліпо
Можна це, чи вважати байкою його,
Та десь зверху, все ж, є оте сьоме небо,
Розташоване зразу після шостого.

Сьоме небо закоханим в Господа зваяли,
Бо творити й любити - боже ремесло.
Щоб окрилених зграї попід ним літали
На одній висоті та крило - в крило.

Та життя - це життя, і ви не стали ближчі,
Бо не знайдений був клятий компроміс.
Хтось там не захотів підніматись вище,
Або хтось не схотів рухатись униз.

З позолочених слів злізла позолота,
Тепер в небі окремо кожен індивід.
Кожен вибрав свою висоту польоту, -
Ніби й небо одне в них та різний зверху вид.

І колись же дійде, що все не так як треба:
Не того моцака ти в житті вела.
Він твоє із своїм переплутав небо,
А ти бачила те і не вигнала.

Не змогла вберегти й відпустити ніяк,
Без кохання ти жити не вміла.
На світло летіла, в світанок, як знак
І жити лиш так ти воліла, однак ...

Достеменно це знати чи сприймати сліпо
Можна це, чи вважати байкою його,
Та десь зверху, все ж, є оте сьоме небо,
Розташоване зразу після шостого.