Чужая свадьба

ЧУЖЕ ВЕСІЛЛЯ
(Автор: Андрій Державін.
Переклад: Володимир Брянцев)

По осінньому минає  день наш крайній,
Жовтий лист прилип на тріснуте вже скло.
Я тривожити питаннями не стану,
Не хвилюйся, що було - те загуло.

Так вже сталося, що зовсім ось недавно
Я коханою тебе ще називав.
А сьогодні, мов у сні якомусь дивнім
Я чужинцем між гостей твоїх постав.

Чуже весілля, чуже весілля:
Прощальний погляд й навстіж хід надвір.
Чуже весілля, чуже весілля:
Ну, ось і все, ти замужем тепер.


Сам собі колись сміливим я здавався,
А ось тут вітання видати не зміг.
Ви пройшли, а на слідах той знак лишився:
Ця з букету твого квітка на траві.


І розгубленість моя зміцнилась в болі,
І вино від тої муки не спасе.
Все для всіх на цім святковому застіллі,
Тільки, Господи, мені чому це все!

Чуже весілля, чуже весілля:
Прощальний погляд й навстіж хід надвір.
Чуже весілля, чуже весілля:
Ну, ось і все, ти замужем тепер.


З боку шепчуть, що твоє оте, - минуло,
Що коханою її ти більш не зви.
Дай то, Боже, щоб його вона кохала,
У її  житті без мене, в тім - новім.

Крики "Гірко!" розливались по бокалах,
Цементуючи у пам'ять все моє.
Ти себе прощала й з нашим всім прощалась,
Зором в спину, коли йшов я до дверей.

Чуже весілля, чуже весілля:
Прощальний погляд й навстіж хід надвір.
Чуже весілля, чуже весілля:
Ну, ось і все, ти замужем тепер.