НУ, ЧТО С ТОГО, ЧТО Я ТАМ БЫЛ

ЕПОХА БІДИ
(Автор: Віктор Берковський.
Переклад: Володимир Брянцев)

Ну, й що з того, що я там був?
Я був давно, я все забув.
Не пам'ятаю днів та дат,
Ні тих форсованих там рік.

Я - неопізнаних солдат.
Я - рядовий, я "ім'ярек".
Я - влучний кулі недоліт,
Я - лід кривавий на зорі.
Я міцно впаяний в цей лід,
Я там, мов мушка в янтарі.


Ну, й що з того, що я там був?
Я все відбув, я все забув.
Не пам'ятаю днів та дат,
Згадати назви я не зміг.

Я - коней загнаних хода,
Я - хриплий вигук, смертний біг.
Я - мить в непрожитому дні,
Я - бій на крайнім рубежі.
Я - спалах в Вічному вогні,
І вогник гільзи в бліндажі.


Ну, й що із того, що я був
В тім пеклі: бути або ні.
Я про все те майже забув,
Якби ж змогти ще й у ві сні.

Я не воюю більше - ні!
Це та війна пече в мені,
І сяйво Вічного вогню
Щоки обпалює броню.


Не виключити вже мене
З тої війни, із тих років.
І не зцілити вже мене
Від зим отих і тих снігів.

Мене з епохою біди
Не розлучити до тих зим,
Де у снігах мої сліди
Не розрізнити вже ніким.

Ну, що з того, що я там був ...