Закрилися очі,не бачили муки...
До сонця знялася з землі...
Не хочу лишить навіть думки
В залитій сльозми труні.
Застелена цвітом далека дорога.
До сонця із тьми! До небес!
Прошу і благаю за тебе я бога...
І твердо рука на ефес!
О, люди, пригнічені страхом...
В очах тільки сум та журба!
А ти, як турботлива біла лелека
Даруєш життя із даля!
Із неба спуститися будеш,
Щоб бути зі мною завжди...
Тебе не забуду і знаю любиш
Приймати любові дари.
До сонця
© Copyright: Светлана Богомаз 2, 2023
Свидетельство о публикации №223061700815
Свидетельство о публикации №223061700815
Рецензии