Байдужий Всесвiт, холодний Космос

Байдужий Всесвіт, холодний Космос.
Всесвіт, живий, як Все і Ввесь, в Усьому і в Всьому – Це він.
Байдужий. Повністю рівноважний. Ніколи НЕ ЗАБИРАЄ.
Завжди Дає, зажди чує, завжди присутній, завжди буде, завжди був.
Йому не треба забирати, бо все і так повертається До Нього і завжди при Ньому, Він завжди в усьому.
Він має свої Абстракти. Так. Ці штуки існують і вони працюють представниками неосяжного. Свого часу, треба було створити достаньо Уявлень, Догадок і Фантазій – щоби серед них проявилися меншість більш-вірних Знань, Розумінь, Бачень про це.
Всі Вони, А. – є прямим продовженням та частиною Його суті.
Простіше – існує для простішого, які, в свою чергу, є численними складовими складного.
Абстракти діють на свій манер. Виступають як Урівнювачі, як Прибічники, як Фатуми/Рок, Вершителі.
Не завжди організм справляється з бактерією чи хворобою. Тоді вони поглинають його і можуть безконтрольно розповсюджуватися, поглинаючи все інше. В планетарному масштабі – такі лиха здатні чинити Цивілізації, Пагуби Природнього характеру чи Штучного, ставшими Автономними.
І навіть, коли Пагуби стаються й Абстракти залишають, відклажають їх на потім, Всесвіт – той же. Він – Байдужий.

Сьогодні ввечері, 1 липня, мені здалося, що якраз Всесвіт – і є моїм батьком, а Я його справжнім сином.
Я байдужий. Так, психіку – проводку тіла, не сховаєш, нею приходиться керувати та вгамовувати, але це лише настройки інстинктів. Мілке – гризе, а монументальне зовсім не колишить.
Сьогодні багато разів повторював Псалом 91 й аналізував по ходу нашіптування. Дивовижний могутній текст! В ньому все є, про все, пдказки, здогадки, варіації, сила, безповоротність, безжальність, опора і відчайдушна безпечність і не тільки.

З чим Я іще не розібрався, роздумую – так це з духами, чаклунством, порчами. Щоразу приходиться рахуватися з їх наслідками. Але ж Я їх не накликав, не звав, не хотів – вони самі пристають до мене: і до чого тут предмети, в яких їх запечатують?.. Гей, дух: спиш – спи, мені до тебе діла немає, не май і ти діла до мене, Я лише хочу користуватися тим чим користуюся! – Так ні ж, отому болвану треба якщо не осквернити мене – так підбурити до цих міркувань, ослабити мислення, внести панікерство.
А взагалі-то – всі ці духи в порчі/зуроченні, наведенні/зведенні – це ж як пульки в рогатці, як мошки для жаби, як піщини для мурашок: подавай і пользуйся, вони до глупоти німі і дерев’ні, ніяковілі.
В Гілозоїв набагато більше душі та волі, чим в цих бовванів-слуг.
Згустки енергетичної волі.
Хочеться бути над ними, а не з ними. От і думаю на дозвіллі і при можливості: як?..