Сп вчуття УКР. МОВА

Віктор Матюк

Співчуття

Як можна ділами та вчинками відріктися від Христа, мої співчуття людям тим,
Для яких божа церква, як батьківській дім! Осмислюю та усвідомляю, що надію плекаю на те,
Що все опісля душу грішну до раю приведе! Сімволічна подія багато зла заподіє, убиває мрію, 
І наносить біль суспільству, дьявольська логіка з'явилась опісля, тремтить рука,
Коли вона неподалік алтаря намагалася заспокоїти бунтівника, у якого ума,
Як кіт наплакав! Колісь він вивчав монастирський статут,
Його розбирала лють, адже той, хто панує і довго жде,
Куда людська логіка заведе, але кой- де натовп вже кричить:
«Гойда! Гойда! Гойда!», тільки одна пройдисвітка мовчить,
Невже у неї в душі не щемить? Душа болить, а сердце нарікає,
Свавілля треба вгамувати скоріше, чим палаюче багаття,
Сестри та брати, нам треба разом зійти на вершину гори,
Де колись люди святі захищали закони свої від зорі й до зорі,
Малі і старі цінували свій оплот, схаменеться народ колись,
А небесна вись бозна-коли встане на чолі людськой долі!
В дикім полі  гойда переходить у співчуття,
Охоронна грамота  здовжує життя,
Але незавжди, від торби та в'язниці
Не зарікайся! Молись та кайся,
За руку долі тримайся до кінця,
На все воля Творця!
Здавна молода Ярославна зойкала з стіни фортеці,
В ті слані времена страждала не тільки вона одна,
Наклеп для недотеп, як для господаря державний герб,
Обмова панує разом зі змовою не тільки в земному пеклі ,
Точаться бої запеклі скрізь, здрігається земина вись,
Вий і крик поспіль стоит на берагах повідкових рік!
Скілько можна мучиться та страждати, і долю спонукати
Обійти залізні грати? Зроду-віку грішна душа бажала втіхи
Тільки у Господній молитві, є у людей мудрі та дотепні віслови
Про повсякденне буття, всі наші набуття колись поглине православна земля!
Краще бути предметом заздрісті, чим чужого співчуття, знаю час для вгамування
Душевної  болі та зла, життя коротке, шлях містецтва довгий, як і тінь від буремного буття
При заході сонця, мої співчуття всім, хто зло ніколи не впускає у свій дім! Гнучкий язик у людини,
Віднині всі стровинні святині будуть нестись по розбурханій стромовині,
Промов там край непочатий про любовь і про грати, про бідних та богатих!
Час на все є, ніщо час для бесіди не псує, тіло цілком бажає тиші та спокою,
Я ж пристрасті свої швидко вгамаю, і буденне життя нікому не зіпсую!
Адже попре все бідолага ледь-ледь бреде по чужих краях,
Його розум незнання гніте, зайве все, що на стежині лежить,
Його силоміць не зтягти зі свої стезі, дим Батьківшини солодкий на смак,
Він не продається за четвертак, ти до нього і так, і сяк, але він поглядає на тебе через тин,
Втім, яке слово не промове, воно прикрашає розмову, бог знаходить винуватого,
Рудого, лисого та патлатого, він завчасно путав числа та дати, ходив на поле раті,
Колись і він був солдатом, приємні завершені труди, як не крути,
Кого не гукай, дорога в рай вислана кам'яними брилами,
Розкиданими понад річковими крутими схилами!
Слово від Бога, тілько воно – великий владика буття земного,
Мале на зовнішній вид та непомітне на перший погляд,
Але діла творить, аж земля тремтить, может страх перекрити,
І журбу відвести від долі та участі, несповідні Господні путі!
Зажди, попереду долі  прудко не біжи, я – тобі, ти – мені,
Якщо наші шляхи поруч з високими думками пішли
І до всновку дійшли, що всі ми не з остраху,
А з почуття громадянського обов*язка
Повинні стримуватися від дурних вчинків, тільки на ринку збуту
Можно позбутись вдачі лютої, оголеної та роззутої! 
Нескінченні дні земного біття наздоганяє буденна біготня,
Біжишь, бог знає куди за кружкою води та куском черствого хліба,
Гасиш в душі образу, але не зразу, а опісля, коли рідна земля
Всі негаразди буття одним скопом подолає . нехай музика грає,
А душа співає, і пісня та летить у ті краї,
Де колись жили мої друзі і батьки!

м. Ржищів
27 липня 2023 р.
17:10