Вечер

Іван Бунін

Вечір

Про щастя пишимо коли вже все минає,
А щастя всюди. Може ось воно   —
Оцей садок осінній за сараєм,
Повітря чисте, що тече в вікно.

В пустиннім небі легким білим краєм,
Встає, сіяє, хмарочка. Давно
Слідкую я за нею…Ми мало бачимо і знаємо,
А щастя тільки знаючим дано.

Вікно відкрито. Пискнула і сіла
На підвіконня пташка. І від книг
Я переводжу погляд в низ.

День вечоріє, небо опустіло.
Гул молотарки чую все гучніше…
Я бачу, чую, я щасливий. Все в мені.

09.02.2023

////
Иван Бунин

Вечер

О счастье мы всегда лишь вспоминаем.
А счастье всюду. Может быть, оно —
Вот этот сад осенний за сараем
И чистый воздух, льющийся в окно.

В бездонном небе легким белым краем
Встает, сияет облако. Давно
Слежу за ним… Мы мало видим, знаем,
А счастье только знающим дано.

Окно открыто. Пискнула и села
На подоконник птичка. И от книг
Усталый взгляд я отвожу на миг.

День вечереет, небо опустело.
Гул молотилки слышен на гумне…
Я вижу, слышу, счастлив. Все во мне.

1909 г.