Письмак читачам

    
   1.  Поважні письменники поклали на вівтар літератури  комфорт і престиж. Але треба бути мізантропом,  схимником, анахоретом… Без цього ти не письменник!
    Тому я гіркий письмак-романтик-відлюдник. Вважайте, що піддався облуді. Але тільки щоб здерти з себе усі претензії.

   2.  Книга - позолочене гетто! Письменник хоч трохи повинен бути тактиком-дипломатом. Бо зметуть, виштовхнуть на узбіччя, поховають під усілякою гидотою, яку виливають йому на голову. Але я живий. Настільки живий, наскільки це можливо.
     Читачі, буває, вимагають співчуття, але книжкам начхати на це. Книга незалежна, вона повинна і може увійти в мозок людини. 
     Мабуть, усі мої книги повмирають. Нехай! Бо ті, що вціліють, будуть безсмертними. І німота цих книг буде чудова: до сих пір, мої читачі там завжди знаходять набагато менше дурниць.   

   3.  Моя душа і розум – комора, з якої я  черпаю і черпатиму далі. Про моє відчуження, про моє невдоволення. Пишу, тому що хочется. Пишу, бо сердитий! Пишу, щоб бути розумним, самотнім і щасливим! Щоб знати - я існую!
     Всі мої книги – тільки верхівка айсберга. Коли кажуть, що у мене сьогодні на одну книгу більше, я відповідаю: у мене завжди на одну книгу менше.

4. (майже сонет)

Мій час настане, - «Прощавайте, кореша!
За тілом Смерть прийде, безноса і зубата.
Старий мій труп не вартий ні гроша,
нехай бере, бо невелика втрата!

Можливо, що життя було і коштує вірша,
й не страшно зовсім помирати, - віриш,
що завтра переселиться душа
в якусь там птицю, а чи звіра.

І під покровом тьми блукаємо навіщо я і ти?
Хто відповідь нам дасть, на світі ми для чого?
Мо, Смерть позичила, щоб позику віддать й піти?
А може нашого життя - ілюзія усього?

Ось тільки би не трапився облом -
ти мрієш волелюбним стать орлом,
співучим соловейком чи слоном могутнім,

але з’явивсь невдахою, невтішним письмаком,
й цілком реально можеш стать старим ослом,
повзучим тараканом чи козлом смердючим.

     P. S. Письмаки! Не ставте успіх на колоду літеро-ораторства, не чекайте пронос-порив  при  слові «совість», не треба писанок про лубочну писанину! Читач відрізнить віру від «вірусо-письменництва»,   членороздільність від «членистості»  і викине вас на сміття!

- «ФІЛОСОФСЬКИЙ ПАРОМ»
(зі старих блокнотів 1970 -2000 р.р.)