Наче у Полтавському саду,
Підростають груші в Підмосков'ї,
Та в душі неначе від оскомини,
Відчуваю в думах гіркоту.
Все не так як у дитячі роки,
І ставок, і літо, і тепло,
Де ви, де ви слів моїх потоки,
Де ти, де ти, юних літ село..
Хмарою осінньої сьогодні,
Затягла війна всі кращі дні,
І ні груші, ні тепло, ні москвичі салонні,
Не вернуть вже юності мені...
06.08.2023
Подрастают груши
© Copyright: Павел Сало, 2023
Свидетельство о публикации №223102701191
Свидетельство о публикации №223102701191
Рецензии