Жити – це не вмирать
Від знесилення та тривоги.
Це змусити себе п і Ти…
Відпустити себе на волю.
Мій батько мене не любив. Так. Нажаль.
І Ти мене не кохаєш.
Я мушу. Так тяжно. Мені болить.
Я мушу, бо я страждаю.
Подивимось у вікно – там осінь
Та різні люди.
Вдих, пауза, видих, всё.
Якось може це спрацює.
Не легше. Але нажаль,
Легше с тобою не буде.
Так боляче пам’ятать…
«Не знать» – нет не было бы лучше.
Втомилась. Такий тягар…
Я маю одну надію.
Що, з часом, жіночі ім’я
Втратять болючу дію.
Почую якесь з них і болі вже не відчую.
Бо буде новий жених, з квітами та на Suzuki.
Suzuki
© Copyright: Алёна Загребельная А3, 2023
Свидетельство о публикации №223110901682
Свидетельство о публикации №223110901682
Рецензии