Життя

«Що сказати мені про життя?
Що виявилося довгим».
- Йосип Бродський

      Життя - нескінченна дорога з достатком перехресть, поворотів, підйомів та привалів. Після деяких треба йти далі вже наступного ранку. А десь і затриматися на роки – серцем чекаючи на себе попутника.
      Людина по суті ненавидить саме життя. Вона здається надто нудною. Спробуй кілька годин нічого не робити. У сенсі взагалі нічого. Просто сидіти на місці і дивитися в одну точку на білу стіну. Усвідомлювати. Сприймати буття. Познайомитись з життям як воно є.
      Але, як правило, ноги, що затекли, поспішають піти раніше. На першому ж поклику випадкових мандрівників.

 

Життя, на жаль, проблемний список.
Життя – короткий наш струмок.
Хтось був до відповідей близький,
а потім хтось не склав свій іспит в строк.

Рядків лиш пара - ось вся доля
між двох безглуздих дат.
Між ними - жирний прочерк,
так схожий на канат.

Роками розчинятися в безодні.
Майнути й згинути – судьба!
І тіло буде глиною ізнову, -
безсмертних на Землі нема.

Усі ми це життя покинем.
Нікому не уникнути. Ніяк.
Та все – дурня! Це не причини
щоб ображатись і стогнати нам.

Хай забуття і розставання,
й відходи в інший світ…
у кожну мить нам значить
самим собою бути тре навік.

Вдихаючи на повні груди,
тим насолоджуйтесь, що є.
Нехай так буде, те, що буде,
та поки ми живемо все ж!


P.S. Якщо від тебе відокремлюються люди, це не означає, що тебе відкидає саме життя. Можливо, якраз навпаки. Можливо, саме тут і починається щось справжнє? Зрештою, не фізичний біль чи задоволення, але туга передає повноту життя тобі відважному, якщо ти досить хоробрий просидіти хоча б пару годин у тиші навпроти білої стіни наодинці з думками у своїй голові. Наодинці із самим собою.
      Живіть безмежно! Любіть довічно! Будьте незмінними! Не розлучайтеся!


 - з книги «ВІДЛУННЯ ДАЛЕКОГО МАЙБУТНЬОГО», 2024 р.