***

 
     ....МОЇ  ОМРІЯНІ  БАБУСІ

  Нещодавно читаюча аудиторія задала питання:
    - Як звали ваших бабусь? ...Цікаво які Колись були популярними
 жіночі імена?  Мої рідненькі Бабусі, яких я не бачила ніколи і не знала
 тепла їх рук, їх  доброти, ласки, уваги.   А так мріяла!!!.
    Мамина мама - бабуся Варвара мала п'ять дочок. Проживали в м.Нікополі.
 Під час ВВВ при битві за Дніпро вона загинула, ховаючись від обстрілів
 в окопі. Мене ще не було на світі....
     Та ж історія з Дідусями Миколою та Федором - я їх ніколи не бачила, та не знала, хіба що - на фото.

  Татова Мама - бабуся Марина, народила 13 дітей. Серед них було двоє
дочок Євгенія та Ніна. Бабуся Марина померла досить молодою.
   Мене ще не бул тоді...
   Часто, коли збиралась вся наша велечезна родина, діти-онуки моїх дядьків та тіточок весело щебечучи,
підбігали до своїх бабусь, щебетали та лащились.
Я, спостерігаючи за цим неймовірним для мене щастям, болісно страждала, що
не можу назвати бабусею чи дідусем НІКОГО з присутніх.

    Одного разу, було мені років чотири, не втримавшись,
я підбігла до татової сестри Євгенії і звернулась до неї, заглядаючи з очікуванням їй в обличчя:
  - Бабусю, Женя!!!
Не розуміючи, що я не маю права на таке звернення до неї....
   - Яка я тобі Бабуся?  -заперечила сердито тітка Євгенія. Відштовхнувши
мене від себе, вона демонстративно відвернулась. Вибігши на двір, я гірко плакала  від болю та образи,
 від смутку та жалю, що не маю такого щастя мати...хоча би одну Бабусю чи Дідуся....

   Той щемячий біль до цих пір наздоганяє мене інколи, коли бачу чарівну
добру Бабусю в оточенні внучат. Хоча у мене вже є онуки і правнуки, але
в своєму житті я не відчула тепла Бабусиних та Дідусевих рук, їх глибокої мудрості та доброти.
  ...Якщо життя обділило вас в чомусь - заповніть ту прогалину,
де вона утворилась, по відношенню до отоЧуючих....
 .... Будьте уважні, йдучи по життю !!! Діліться теплом, його забагато
.....не буває ніколи.

       Славне м.Рівне Україна
          19.11.2023 рік.