У Театрi Антракt

Для мене безсумнівно існує інший театральний світ, але він не є якимось певним окресленим об'єктом, тому що у моєму зорі вже існує той самий визначений досвідом об'єкт, а не те що я власне бачу.... дивитись - бачити не означає сприймати реальність, як таку що є насправді... чи висвітлює бог крізь нас Платонову печеру, а чи це і є наше власне світло - питання цікаве, але не варте того, щоб покласти на нього все життя - розбиті дзеркала не варті анінайменшої уваги філософської думки. Театр, що  вступає на цю гладіаторську арену поглядів, виглядає навіть не смішним, але недолугим і почасти вельми ницим і, як правило, просто нікчемним...

Сучасний театр мусив би супроводжуватись професійними психологами, бо інакше він плодить неврівноважених психопатів як з боку акторів, так і з боку глядачів та і поціновувачів. Театр - як зброя в якості пропаганди, чи театр - як ліки для душевно зневірених - один і той самий театр... Є рівень розуміння, але ж йому протистоїть рівень прориву - не завжди навіть очевидний рівень прориву ми можемо побачити і зрозуміти - в силу наших власних не завжди очевидних, але почасти об'єктивих причин... пишу наукову працю, хворію, не маю зв'язку, бухаю заради людства, зайнятий важливою справою, рятую світ, малюю майбутнє і таке інше, і таке прийдешнє. Театр як інституція мав би перейти на рівень наукового управління суспільством, на так звану макропсихологію, бо вся інша психологія зкомпроментувала себе не тільки як науку, але і як побутове, у вигляді розмови на кухні, явище.

Штучний інтелект рано чи зарано вже пізно буде окуповувати театральну сферу - від написання драматургічних творів  до сценографії, обов'язково торкаючи або й перебудовуючи усі постановчі процеси - від драматурга до режисера, від актора - до костюмера, від світла до музики і врешті-решт ШІ буде визначати чи допускати глядача до вистави, чи глядачеві варто витратити кошти на відвідування зоопарку, або пивбару... Прогрес  - це вельми нелінійна річ і вона на часі має тенденцію до умовного зниження  - інтелекту, пасіонарності, відповідальності, совісті, принциповості, порядності, неупередженості, але ж є позитивні речі - підвищується мастерність шахраїв, маніпулятивність психікою, а також позитивно розглядається проблема так званого мурашника, який затоплено, щоб збудувати ГЕС. Направду, тоді ШІ мав би бути інтенціональним, мати право на прийняття рішень, але поки що контроль над рішеннями залишається за людьми і люде поки що контролюють  - що, кого, як???...

Час зпресовується, між видатними з точки зору еволюції подіями дистанція стає все меншою, мізернішою, буває  -  проходить декілька секунд і ми маємо нову модель Всесвіту... чи встигає за тим театр, чи просто виявляється кавелдиками випущеними зі сраки коня Наполеона? Чи, може, багно карпатської корови дає театрові більше інформації, ніж усі енциклопедії, зібрані у Британській Королівській Науковій Бібліотеці...

Чи приведе нас ситуація до утворення гібридного театру, доповненого театру й таке інше... попереджаю  - подібна форма мистецтва існує вже споконвік... і на мою думку, театр не є унікальним мистецтвом, але є формою примітивної функціональної пропаганди, що сильно програє сучасним методам безпосереднього маніпулювання масами - інтернету, кіну, телебаченню, радію, мітингам... Театр зкочується у маргінес і чудово себе там почуває, не зважаючи на потуги волонтерів, патріотів, прогресивних режисерів, акторів, драматургів.

Якщо в лісі щось здохло.... то знайте, що це.