Авераму Реарроу

Навіть на прозару бувають дива. Вони можуть ставатися будь-де, як оце тут.
Якось, помітив в списках гостей моєї сторінки оцю особу.
На аватарі сторінки там було зображення ґрандіозного бика.
ну подумав: напевно обігрує Авраама Лінкольна і Бичу натуру, природу силу.
А це була дівчина з дуже юнацькими віршами, такими тендітними і ось-ось розспустними до квіту

Почитав її, прокоментував – щось наподобі мого компліменту-виділення, як щойно, і вона відповіла.
Наступного ранку, ми перейшли в особисту переписку на сайті прози, а ввечері домовилися зідзвонитися.
Це було до Нового року, в грудні.

Не думаю, що розкриваю її секрети цим описом, так як це прекрасно:
- демонструвати себе, через нарис іншого;
- дівоча ексгібіція млосних фантазій – в сприйнятті хлоп’ячого напору насолодженням смакуванням видом. І все це у взаємній уяві.

Вона косуля, ляклива але дуже ніжна, показується, заворожуюче стоїть – щоб потім різко вприприг побігти, заховатися. Червоніє щоразу. Всі б червоніли і засоромилися.
Всі надто привикли до грубих не-розвидних форм, як тіла так і поведінки в сексуальному чоловіка дорослого і жінки дорослої – як представників своєї природи, не рахуючи вік.
Замучили вже всіх: незграбність, купа сала, животи , ляжки, ядовиті хекання, мерзенні бо незграбні рухи, первісність волосся по всьому, тупизна погляду, незручні вайлуваті рухи

Всі наче забули – бо ненавидять юність?
Я знаю чому. Бо вони її пропустили, вони не були тими полохливими і тендітними в тих місцях де це було обворожуюче до запаморочення.

В лісі, на полі, серед кущів в гаях, в ямах: борсатися в повній голизні, боячися обмазатися тілом – бо треба повернутися звідти немомітно, чистою;
бо ти роздягаєшся – лише, щоби отримати збудження від цього і довести його до Звільнення; а одяг обережно, сяк-так лежить поруч;
ці походи по і задля повної розхристаності образу, тривають в межах 7 хв, точніше сам акт Звільнення – роздягання та забавляння, шаленіти до памороків від своєї ламкої природи серед природи, її фауни.

І всі ці образи тайком, легким натяком, простими образами передавалися від Фавми – Мені,
де насичені зустрічними взаємними, повними розуміння  і натуралістичності, через мою образність – Їй. А Я вмію – бо знаю, бо сам такий; й окрім цього...

Окрім цього та всіх інших, Я вмію піклуватися.
Але, щоби все це сталося – мені не потрібна тваринна присутність, зашкарбула грубість людини-жінки чи мужланське – якщо говорити від імені дівчини. Вони помиляються.
Нам таким потрібно тільки одне, для Початку – бажаність, взаємність, почуттєвість, хоч частково. Я ж Романтик, для мене це все важливо.

І все було добре. Фавма була моєю дихаючою співрозмовницею, вона і писала, а більше – говорила мені всі свої рухи: гра її пальців з грудьми, їх ореолами, сосками; шовковість її бездоганного пітніючого під важким теплим одіялом животу, ледь відчутні, майже-вірші – про дотики нижче, там... і все це легко, без акцентування;
прогулянки слів з достатніми фразами та диханням, слуханням, запитаннями-відповіддями, питанням-розповіддю.

Косуля, Бик, Лінкольн, сайт з зеленим оздобленням

*до концепту: Фавма