Пам'ять, наче намисто,
Згадки в купу збирає.
Повернутись додому,
Де ніхто не чекає.
Де зневірені люди
І розбиті будинки...
Де війна іще буде
Розбивать на хвилинки
ДО і ПІСЛЯ... Між ними
Дише мить... Потримаю
У руках ті світлини
Де війни ще немає.
Де були ми щасливі
І не знали тривоги.
Вітра хвилі грайливі
Нас вели у дорогу.
Мить щаслива в долонях
Визве болісну згадку,
Що життєвий мій потяг
Не на тім полустанку...
Повернутись додому,
Де ніхто не чекає...
Згадки, наче намисто,
Пам'ять в купу збирає...
12.02.2023р
Повернутись додому
© Copyright: Валентина Комина, 2024
Свидетельство о публикации №224010200722
Свидетельство о публикации №224010200722
Рецензии