Единство и борьба противоположностей

(Герои вымышленные!)

Мой отец, когда мы жили на окраине крупного грузинского города, держал мастерскую шиномонтажа. Там, где для мужчины автомобиль не роскошь и даже не средство передвижения, а нечто большее.

Автомобиль - средство продвижения по жизни, часть организма!

На Кавказе с древнегреческих времён мужчины срастались с колесницами как кентавры, а теперь срастаются с автомобилями. Срастаются и телом, и душой...

Так вот мой отец помогал мужчинам в этом сращении.

Он окрылял автомобили с порванными шинами. Он их вулканизировал. Сначала металлическим штырём с шариком на специальном вращающемся круге снимал покрышку с колеса. Иногда он долго колотил кувалдой по прикипевшей к металлу резине.

Потом отец накачивал камеру, опускал её в таз с водой и помечал дырки мелом и прищепкой.

А мне отец часто давал "партийное поручение"- за полкилометра от мастерской в обе стороны разбрасывать на дорогу битые стёкла от бутылок шампанского и куски колючей проволоки. Отец приговаривал при этом:

- А если не мы, то кто? Чтобы собрать хороший урожай, надо вовремя сеять! Это суровая философия жизни!

Кто-то теряет, а кто-то находит! Это "Единство и борьба противоположностей"!

Чтобы клеить колёса, иметь постоянно работу и хорошо жить, нужно кому-то и разбрасывать стёкла!

И я старался, разбрасывая!

По-пионерски ответственно выполнял порученное мне дело!

И не спалился ни разу!

Вскоре я достиг совершенства настолько, что со временем стал за свои деньги привозить на железнодорожных платформах краденные автомобили...

Их привозили к нам целыми эшелонами...

Когда-то я разбрасывал стёкла... Теперь я разбрасываю деньги направо и налево! Всё по закону!

Пошли, я и тебе насыплю пару вёдер? Стёкол, конечно!
А ты думал денег?



Єдність і боротьба протилежностей
(Переклад автора С.Б.Александров-Снегирь)

(Герої вигадані)

Мій батько, коли ми жили на околиці великого грузинського міста, тримав майстерню шиномонтажу. Там, де для чоловіка автомобіль не розкіш і навіть не засіб пересування, а щось більше.

Автомобіль-засіб просування по життю, частина організму!

На Кавказі з давньогрецьких часів чоловіки зросталися з колісницями як кентаври, а тепер зростаються з автомобілями. Зростаються і тілом, і душею...

Так ось мій батько допомагав чоловікам в цьому зрощенні. Він окриляв автомобілі з порваними шинами.

Він їх вулканизировал. Спочатку металевим штирем з кулькою на спеціальному обертовому колі знімав покришку з колеса. Іноді він довго колотив кувалдою по прикипіла до металу гумі.

Потім батько накачував камеру, опускав її в таз з водою і позначав дірки крейдою і прищіпкою.

А мені батько часто давав "партійне доручення" - за півкілометра від майстерні в обидві сторони розкидати на дорогу бите скло від пляшок шампанського і шматки колючого дроту.

Батько примовляв при цьому:

- А якщо не ми, то хто?

Щоб зібрати хороший урожай, треба вчасно сіяти! Це сувора філософія життя! Хтось втрачає, а хтось знаходить! Це "єдність і боротьба протилежностей"!

Щоб клеїти колеса, мати постійно роботу і добре жити, потрібно комусь і розкидати скла!

І я намагався, розкидаючи!

По-піонерськи відповідально

виконував доручену мені справу!

І не спалився жодного разу!

Незабаром я досяг досконалості настільки, що з часом став за свої гроші привозити на залізничних платформах крадені автомобілі...

Їх привозили до нас цілими ешелонами...

Колись я розкидав скла...

Тепер я розкидаю гроші направо і наліво! Все по закону!


Пішли, я i тобі насиплю пару відер? Стекол, звичайно!
А ти думав грошей?