День розчинився в сірих хмарах
І десь за обрієм пропав.
Ховався місяць у провалах
І тихо зорі колихав.
Спадали крапельки-хвилини
Росою біля наших ніг.
Що ти робив цієї днини?
Чого змінити вже не зміг?
Усе минулося, пропало,
Пішло у вчора, в небуття.
А душу все не покидало
Якоїсь втрати почуття…
День розчинився в сiрих хмарах
© Copyright: Валентина Комина, 2024
Свидетельство о публикации №224011001342
Свидетельство о публикации №224011001342
Рецензии