Кохаю!

Милий мій, коханий, добрий, славний!
Як я сумую за тобою!
Як хочу побачити! Навіть уявити неможливо.
Я думаю тільки про тебе всюди і завжди. Про тебе і
тільки про тебе. Я ж думала, що все це "дитячість",
поїду і забуду. Але виявилося – це зовсім не дитяче, а
справжнє, доросле почуття. Чи залишиться воно назавжди,
не знаю, але напевно знаю, що перше буде пам'ятатися все життя.
Кохаю! Кохаю!! Кохаю!!!

" Да! Ты - такой, каким тебя люблю.
Порывистый, настойчивый, нелгущий.
Подобный скороходу-кораблю
Навстречу волнам и ветрам идущий.

Как нелегко и как легко с тобой.
В тебе всечасно вижу перемены.
Но то - не мыслей пестрый разнобой,
Не слов игра, не вспыльчивость измены.

А щедрая способность воплощать
В себе черты стремительного века.
В себе самом и в людях не прощать
Того, что не достойно ЧЕЛОВЕКА".

Я думаю про тебе так, як викладено у цьому вірші.
І хочеться, щоб ти почув мене через тисячі кілометрів і
крикнув у Всесвіт лише одне слово: "КОХАЮ!"