Випросив

        Коли старшому синові виповнилося років п'ять-шість, він спантеличив нас бажанням мати брата і тільки брата. Розмови на цю тему були постійними. У нас була своєрідна "відмастка", щоб його заспокоювати. Я спокійним голосом, дуже правдиво, намагалася роз'яснити ситуацію, мовляв, на нашому майданчику у дев'ятиповерхівці – 8 квартир, у кожній родині є діти, але що цікаво хлопчиків було по одному, а у кого дівчатка,  по дві. Кілька років ця теорія, підкріплена, зовсім випадково, практикою, спрацьовувала, поки, одного прекрасного дня, не рухнула повністю. Це моя сусідка, не знаючи моєї "теорії", зважилася на другу дитину, маючи сина, і народила хлопчика.
         Прибігає захеканий син із вулиці і, захлинаючись, кричить прямо з порога: "А в інших, ... нормальних батьків, вже другий хлопчик народився, а ви мені кажете!!!"
Довелося таки поступитися. Звісно, коли син є, хочеться донечку. Ну, не тут-то було. Говорять у народі: кого просить старша дитина, той і народиться. Виплакав і вимолив наш первісток собі братика...