Лавиннища, роздуми

Еротичні лавиннища - трапляються. Накопичується написане, про бувале і зле, лихо закручені твори, в яких сім'я зле. Потім смолою в персональність проростає, все обволочує, укриває - і в ній булькаєшся, кохаєшся до схочу. Еротичні лавиннища зносять почуття реальності, зносять адекватність належного сприйняття. Що вже плутаєшся - де середнє між пуританством й максималізмом своєї природи.
Еротичні здвиги трапляються. Вони як манія - використовують проти тебе все: в той момент, коли ти вважаєш, що це тобі дозволене; рішення щось робити, когось, згадати, використати їх буття для творчих замут.

Психічні здвиги - мають місце. Спостерігати їх в сестрах, татах ближніх спірозмовників: це як бачити, як трактором топчуть молодий, Садиком, насаджений ліс; це як дивитися - як влетівших кажана чи пташку в кімнату - замість випустити з хати, з усіх сил вбивають, бо вона літа...
Але коли це блаженне Здвижжя торкається до твого плеча...
І кожне слово від нього - правда, і кожна погроза, яка б не була - має причину звучати бо виправдана, всі приклади страшного суду - повертає тебе на землю, навіть, коли ти повз цей Суд мимо проходив: все це дійсна причина подбати про спасіння своєї душі.
Очистись.

Лавина еротизму, мине, ти з неї благополучно вийдеш, розуміючи міру між своїм максималізмом і його підневіллям.
Смола злізе.
Лавиннище головного Здвигу буде сунути і далі, ти з неї благополучно вийдеш, розуміючи до тебе сказані слова і вдячний будеш за легкий доторк до плеча

Всього лиш людина (с)
Вогні блукаючі відпусти.
Ті хто запалає знаю - прийдуть, принесуть, палатимуть. Звісно, допоки.
На допоки - все навколо лаштується. Якщо не костенієш - розумієш цю "допоки" суть. Це нетривкість.
Непостійнійсть - це свобода.
А Я - вільний, бо живий.
І вони, кожна особа - живуть.

Тобі б не втручатися , а вони доженуть. Догняться і перебіжуть. Нехай йдуть.