Тавро

                Отримала твій довгоочікуваний лист. Ти не балував мене посланнями.
"Моя мама бачила і бачить у тобі свою невістку...". Фраза наведена дослівно. Мама...
                А кого в мені ти бачив? І ніби, відповідаючи на моє запитання: "Я в тобі ніколи не відчував жінку!" Це удар, який важко витримати. Під дих, коли не вистачає повітря і здається: вмираєш. Нижче пояса... Але це актуальніше для чоловіків. Випалене на все життя тавро жіночої неспроможності на моїй душі.
                Я так чекала. Сподівалася. Покличеш і піду, не питаючи куди й навіщо...
І далі за текстом листа: "Можна я до тебе приїду?"
                Так хотілося написати: "Приїжджай! Чекаю на тебе ...кожен день. Очі свої вже всі прогледіла. Треба поговорити, уточнити, з'ясувати. Об"яснитися зрештою. Думаю про тебе, живу тільки тобою, спогадами про наше перше юнацьке кохання".
                А рука виводила ті слова, які їй диктував розум: "Не приїжджай! У нас - компанія: дві подруги і двоє друзів і одному з них буде не приємним твій візит."
Надіслала листа і довго жила надією: якщо потрібна, приїдеш, незважаючи на заборону...
                Зрозумієш, що це самооборона, самозахист від болю. Жінкам властиво говорити: "НІ!", коли душа кричить: "ТАК! ТАК!! ТАК!!!" Подруга є і не одна, а друга, звісно, надумала, щоб роздратувати. Помститися за "не жінку". Як ти міг відчути жінку в мені, якщо я ще не була жінкою, нічиєю.
                Не приїхав. Злякався... Побоявся. Не прочитав головне між рядків і прирік наші душі на страждання...
Через роки я напишу про цю ситуацію:
"Я в тебе никогда не чувствовал женщину!" -
Это, как клеймо, на всю жизнь,
Которое будто на душе моей выжжено.
Его не смоешь, не удалишь.

Вся жизнь моя - доказательство:
Неправильным был приговор!!!
Твоё юношеское "чудачество"
Немой для тебя же - укор.

Меня тем заставил ... смешную, наивную
Стать женщиною от Бога!
Другому досталась...чистой, невинною,
Для тебя же была...недотрогой".