Я ЗНАВ ЙОГО

      Кожна людина вмирає.
     Тільки простий помирає один раз, велика людина – двічі, рідна – на все життя. 
      Він любив повторювати ці слова, але при цьому завжди додавав - "але, звичайно, бувають і винятки".
     А ще він казав мені, що не встигне людина померти, і тут же її або забувають, або, навпаки, починають згадувати про неї з такою силою, що, здається, ніби вона й померла лише для того, щоб було про кого згадувати.
     ...Всю довгу дорогу ми йшли пішки, вели розмови про своє, про вічне, тобто про життєве. Але втомилися – як завжди на похороні. Щоб пережити сьогоднішній жах, який незабаром прийде і до кожного з нас.
     ...лежав уже забутим і прислухався і, мабуть, усміхався у темряві своєю звичайною всезнаючою усмішкою.
     Він любив життя. Знав, розумів, хоча не любив тільки – ніч.
           Любив метушню, свята, будні. Не вмів довго ні на кого сердитись. Йому подобалося ходити у гості. У гостях обов'язково їсти щось смачне, випивати чарку, курити, пити чай. Теревенити,  нарікаючи, чи сміючись та іронізуючи, розпитуючи про  молоде соковите і старе життя... Завжди ніколи не поспішав бути головним.
       Він пішов сам... Одна жінка, дочка, онуки, гумор, робота, друзі, щедрість - все це вмів.               

Я казав, що  знаходимо пару ми крил,
якщо будемо вірити ми у Творця!
Та мій друг заблукав у зоряних світил.
Він казав, що початку немає й немає кінця!

Що ілюзії світла і тьми у природі нема!
І що наше життя - більше тільки міраж!
Ми народимось знову, - на сенс не вважав,
знав - нескінчений вічний життєвий тираж!

Ми лише - ланцюжок. Хоч зубами скрипи,
та нікому його не порвати. Він був, як Христос..
Я у відповідь теж не мовчав. Мов, незгоди терпи.
Запевняв і лукавив, як міг, бо людина ж не Бог.

Про життя я йому слово в слово торочив не раз.
Друг забув. Він у засвіти втік, хоч раніше це знав.

Він – точний інтелект, не бажаний приклад успішності і не пригладженого життя. Але такий шлях не соромно повторити. І потім, зустрівшись з ним в іншому світі, з гордістю відзвітувати, - «Ми впоралися!» 

                20.02.24