Вiнниця ХХ-й

Дзвін у душі! Так хочеться в двадцятий вік!      
Щоб просто в юність повернутись стрімко.
Гортати сторінки пошарпаних моїх томів 
І в «тімірязєвці» великій, тихій, рідній, вічній.

Окраєць з цукром, березняк, глитати сльози й сік,               
і красти «церсики» в чужих садах не жалко.
Кумбари і мости, футбол і школа. Армія. Пісні -
Висоцький, Бітлз, «Чорний кіт», «Джамайка»

Побачити знайомих вінничан, почути рідних голоси,
щоби для всіх листівок та конвертів накупити.
Щасливі миті позбирати і сумні часи,
в альбомі клеїти картки, де кльоші стильні.

На підвіконні сіяти у горщиках зелених цибулин,
«тошнотик» з лівером віддати кочовій дворняжці,    
співати біля вогнища з гітарою взахлин,
про тайні почуття гадати на ромашці.

Знов просто вчитися і мудро жить.
Читати Ліну і Остапа, Лесю і Тараса.
Грішити-віршувати, - розум мій п’янить -   
радіти всьому і хай дружба не згасає.

Побачити Папанова, Нікуліна, і Візбора, і Кіма…
Та в Вінниці лікарень, магазинів і аптек таких нема.
Моє похмілля - засіб від туги, мій ум - лахміття. 
Як хочеться на день вернутись, юність обніма, 
піти і подзвонити  у двадцяте нинішнє століття.