Кузька, Рыжий и мартовское, радостное

"Ви чули?"-Кузька з круглими здивованими очима забіг до хатинки, де Рижий з Березнем грали в шахи. "Ну і шо там за переполох?"-тримаючи в лапі коня, промуркотів кіт. "Жаби кумкають! Значить, вже зовсім тепло буде!"-пояснив обізнаний Кузька і пішов на кухню готувати чай з бутербродами.
Березень з котом перезирнулися і почимчикували за Кузьмою, допомогти в приготуванні, щоб потім дружно почаювати і потеревенити.
Кузька гукнув мишаче сімейство і всі сіли за стіл, бо ж неначе недавно був сніданок, а до обіду ще далеченько, та їсти вже хочеться.
За чаєм малі Мишенята розказали про свої шкільні походеньки,  їхній тато-про останні лісові новини, а мама пообіцяла спекти на обід пиріг з капустою.
Кузьмі не терпілося побігти до річки і перевірити, чи, буває, не почулося йому те жаб'яче кумкання, бо ж таки ранувато. Березень був в гарному настрої, погодний регулятор з самого ранку виставлений на режим "Дуженько, не по-березневому, тепло", тому Кузька був одягнутий в кофту з капюшоном і зелений беретик, а сам Березень вибрав м'ятну сорочку, джинсову курточку і, звичайно, яскравий берет з шарфом, бо ж як Художнику без берета?
На березі річки їх зустріло сімейство Бобрів, вони саме вибрались на берег, щоб підшукати підходяще дерево для своєї загатки. Друзі трохи потеревенили з Бобром, розпитали, як сімейство перезимувало,  чи не бачили вони, часом, когось із Жабенків.
"Та бачили, сиділи он на тому камені, відпочивали",- махнув лапою Бобер і, вибачившись, пірнув за своєю Бобрихою. Мале Жабеня, почувши знайомі голоси, вилізло з води і радісно закричало, вітаючись з приятелями. Воно було ще дуже мляве і заспане, але дуже зраділо зустрічі.
Жабенятко всілося на камені і почало розпитувати, як друзі жили цю довгу зиму, що робили і як розважалися. Воно здивовано кліпало очима, сплескувало лапками і перепитувало про сніг і мороз, про Новий рік і про те, як це, коли річка вкрита льодом.
Аж раптом Воно скрикнуло і пірнуло в річкові глибини, а друзі побачили Лелеку, який поважно походжав берегом.
Посидівши ще трохи біля річки, друзі почимчикували до старої ялини, бо вже й обід, та й Мишкин пиріг, мабуть, готовий.
І дійсно, ароматний, з рум'яною скоринкою пиріг вже "відпочивав" під рушничком, а ще маленька господиня зварила картопельку, насмажила рибки і приготувала какао. "Мийте руки і сідайте до столу",-розставляючи тарілки, запросила вона друзів.
Тож  не будемо заважати, хай обідають, а ми ще з ними зустрінемось.