Кузька, Рыжий и майское, разноцветное
Рижий спав на килимку біля теплої пічки: дрова весело потріскували, а Кузька, наливаючи собі і Чарівнику ще чаю, говорив, що не пам'ятає такої холодної погоди в Травні.
У вікно зазирнуло Сонце-йому вдалося домовитися з Хмарами: ці манірні дами, пишаючись, повільно попливли кудись за річку.
Хлопці допили чай, розбудили кота і вийшли на вулицю. Кузьці довелося надягти теплу синеньку курточку з шапкою, Травень теж був одягнений в куртку ніжного бузкового кольору і м'ятний берет.
Веселий Кузька, підстрибуючи, біг попереду, насолоджуючись гарним, хоч і прохолодним, днем, Рижий, муркочучи, трюхикав слідом. Біля річки компанія зупинилась, щоб привітатись з Бобром, що саме виліз на берег. Трохи потеревенили з Жабеням, яке визирнуло з води, бо почуло знайомі голоси, сфотографували Лелеку і пару диких Качок, а найсмішніше фото вийшло, коли Жабеня заховалось під широкий лист водяної лілії і визирали одні очі.
До Травня навідалась Муза і він дістав свою чарівну скриньку. Ми ж знаємо, що в тій скриньці можно знайти все, що потрібно саме в цей час. А Травню саме зараз було потрібно...він, правда, ще й сам не знав, що хоче, але дістав трохи кришталю, трохи білого атласу-трохи магії і ось вже Маестро дарує нам букет із тендітних Конвалій. Кузька захоплено роздивлявся ці кришталеві маленькі чарочки, які, здавалося, можуть заграти чарівну мелодію, якщо до них доторкнутися тихенько пальчиком.
А Травень продовжує дарувати нам свої чари і дістає із скриньки різнокольорові відрізи шовкового атласу-це майбутні наряди для елегантних Ірисів.
А ось шикарне мереживо для пишних бузкових суконь: у Кузьки і Рижого аж в голові замакітрилося від різнобарв'я! Тут і білосніжні відрізи, і яскраво-фіолетові, і ніжно-блакитні, і майже червоні мережива. А наш Маестро, хитро посміхаючись, дістав кришталевий флакончик з золотою кришечкою і...неймовірний шлейф наземного аромату ледь не звів з розуму і Кузьку з котом, і Шпачине сімейство, яке живе на старій вербі, а також юного поета на самокаті-у нього відразу вийшов вірш, який хлопець ніяк не міг дописати. Вірш був про весну, про перше кохання і про найкращу дівчинку на землі.
Кузьма замріяно спостерігав за Маестро, за поетом і за Рижим на старій вербі. Кіт знайшов якесь дупло і щось намагався звідти дістати. Як виявилось то була схованка телеграфістки-Сороки, вона сповістила про це кота, Шпаків, навіть Бобри чули її незадоволені вигуки в адресу" того пухнастого злодія". Ох і реготав Кузька, дивлячись на розгублену мордочку кота. "Та й не потрібні мені були ті цяцьки ",-бубонів Рижий, сидячи на лавці і причесуючи свого пухнастого хвоста. Аж ось очі його загорілись хижим блиском-неподалік лавочки стрибав Горобець, збираючи різні дрібні соломинки для підлаштування свого гніздечка. Та Кузька щось прошепотів мисливцю на вушко і кіт махнув лапою, мовляв, нікого ловити й не збирався.
А навкруги вирувало життя: птахи лаштували свої гніздечка, Білка вивела малих Білченят на галявину і дітвора бавилася, стрибаючи з гілки на гілку, перебігала від дерева до дерева.
Мама Мишка перевіривши домашнє завдання, готувала вечерю і вже кликала за стіл наших приятелів. Травень накинув на плечі Калині мереживну шаль і зібрав скриню. Тихий Вечір заходив на чергування, заколисуючи Білченят, малих Зайців з Лисенятами, Мишенят в ліжечках...
Друзі сиділи в затишній кухні, де було тепло і пахло пирогами і домашньою ковбаскою, теревенили про все на світі.
Яскравий Місяць фліртував з Зорями, солодкоголосий Соловейко виспівував колискові, а на широкому листку водяної лілії сиділо Жабеня,замріяно слухало чарівний спів Маестро і спостерігало за Зорями.
А Травень, щось згадавши, вийшов з хатинки , почаклував, змахнув чарівною паличкою і ось на каштанах тихо світяться мереживні квіти-свічки...
Свидетельство о публикации №224051501760