Комплекси. 16. 3

ОЛЕНА ІВАНІВНА.

              Вона викладала у нас математику у старших класах. І хоча з усіх предметів у мене були п'ятірки, чомусь мені не давалася стереометрія. Може, десь недовчила, десь не зрозуміла, не так пояснили... Олена Іванівна була однією з наймолодших учителів школи. Тільки вийшла заміж і поки ми закінчили школу, встигла двічі побувати в декреті. За ці роки багато чого забулося, стерлося з пам'яті і, щоб відновити, я звернулася до своєї подруги Галочки Родіної, щоб вона нагадала окремі моменти. Вона написала мені одну фразу: "Мені пам'ятається, що вона весь час була вагітною". Олена Іванівна мені поставила першу і єдину двійку в моєму житті за самостійну, чи контрольну роботу, щось я погано в темі розібралася. Мама була шокована! Для мене четвірка була трагедією, а тут пара! І вона пішла на розбірки до школи. Потім, після з'ясування, і маминого виходу з учительської, Олена Іванівна вимовила фразу, зміст якої мамі став відомий до кінця дня: "Подумаєш, хто вона така? Няня в дитячому садку, а хоче, щоб донька була відмінницею! Прийшла!З'ясовувати..." Цими словами вона образила мою матусю, і це важко було пробачити. Мені простіше було пробачити, якби мене образили, а тут ...найближчу і найдорожчу мені людину. Тому залишився неприємний осад і у мене, і в моєї мами. Коли Олена Іванівна була на курсах підвищення кваліфікації, вчителів часто посилали "підвищувати", нам тимчасово математику стала викладати Галина Леонівна.
             Після її пояснень, таких простих і наочних, у мене ніби пелена впала з очей. Все те, що я недорозуміла, стало таким доступно-зрозумілим, що я дивувалася. Я навіть, вступаючи до Інституту народного господарства, на іспиті з математики заперечила екзаменатору і виявилась правою. Він змушений був поставити мені п'ятірку, що з моїм червоним дипломом було достатньо для зарахування до вузу, мені не довелося більше складати ще три нудні іспити, та я і не готувала більше нічого, була впевнена у своїх силах.
               Тож різні відчуття залишилися від спілкування з нашими кучурганськими вчителями...

ОЛЕНА ГРИГОРІЇВНА

Найбільше з предметів у школі я побоювалася за хімію. Дуже вже вчителька була строга – Олена Григорівна. Я її, чесно кажучи, дуже боялася, хоча в предметі розбиралася непогано, правда, вчити доводилося постійно, а не час від часу. У такому предметі, як хімія, без системи знань нема чого робити. На уроках Олени Григорівни стояла тиша, навіть мухи боялися літати. Свій предмет вона знала досконало і дуже зрозуміло доносила нам, тільки проковтнути. У 9-му класі я вступила на курси «ДЗНС». Це скорочено від "державного заочного навчання стенографії". І паралельно з навчанням у школі я вивчала цікавий предмет скоро-писання, який мав мені допомогти у подальшому навчанні. Подобалося себе навантажувати на повну. Все здавалося, що щось не встигну зробити. Моїм девізом був вислів: "Хто багато хоче знати, той мало мусить спати!" Навіть такий маленький плакатик висів у моїй спальні над ліжком. Справді, стенографія допомогла мені у житті і дуже. Моя швидкість після посилених тренувань досягала 140 слів за хвилину. Так швидко говорить тільки Тіна Кандилакі, але в нас вона не викладала. (Жартую!) Досі зі стенографією не розлучаюся. Мені вдавалося дослівно записувати лекції і в технікумі, і в інституті. Так ось, я мала їхати на районну олімпіаду з хімії в Роздільну, а в мене була контрольна по стенографії, її я мала терміново відправити на курси, терміни порушувати було не можна. Я цього ніколи не робила.               
             Часу зовсім не лишалося. І я відмовляюся їхати на олімпіаду, чим наношу серйозну образу вчительці з хімії. Це пізніше я почала розуміти, як важко було Олені Григорівні, перенести мою відмову, відмову своєї учениці, якій вона довіряла, вклала свої знання та частку душі. Мені було оголошено, як тоді здавалося, справжній бойкот за непослух.
              Мене не питали на уроках і навіть не помічали, дивились крізь мене. Думала не бачити мені в атестаті хорошу оцінку, але я помилилася. Мені було поставлено оцінку, яку я отримала на держіспиті, тобто, п'ятірку. І зараз, через роки, з позиції зрілості та дорослості мені хотілося б вибачитись. Вибачте, будь ласка, шановна Олено Григорівно, я була неправа. Можна було б і на олімпіаду поїхати та встигнути зробити контрольну. Вночі, за рахунок скорочення сну.
      Я часто після закінчення школи, приїжджаючи додому у відпустку, приходила до своєї рідної старої школи, навіть зі своїми синами... Іноді бачила Олену Григорівну у дворі, вона живе поряд зі школою, так хотілося підійти, але... жодного разу не наважилася .