Три выдающихся украинских поэта ХХ века

Три видатні українські поети XX століття: Володимир Сосюра, Богдан-Ігор Антонич та Ліна Костенко

                ~ + ~

Володимир Сосюра (1898–1965)

Біографія:
Володимир Сосюра народився 6 січня 1898 року в селі Донецький (тепер Україна) в селянській родині. Після закінчення сільської школи він навчався в Харкові, де захопився літературою і вступив до літературного гуртка. Відзначався активною участю у культурному житті України, а також під час Громадянської війни служив у червоній армії.

Творчість:
Сосюра став відомим завдяки своєму поетичному стилю, що поєднує народність з індивідуальним баченням. Його перші вірші публікувались у 1920-х роках, і вже тоді він зарекомендував себе як талановитий лірик. Основні теми його поезії включають любов до рідного краю, соціальні та політичні питання, а також людські переживання.

Його поетичний спадок включає відомі збірки «Сад» (1928), «Вечори на хуторі» (1933), «Пісні про Радянську Україну» (1940). Вірші Сосюри відзначаються емоційною насиченістю і простотою висловлювання, що дозволяє їм бути зрозумілими широкому колу читачів. Він часто порушував питання патріотизму і соціальної справедливості.

Особистість:
Сосюра був людиною, що вміла співчувати і перейматися болями народу. Його поетична діяльність завжди була пов'язана з глибоким патріотизмом і прагненням до соціальних змін. За своє життя він пережив багато особистих і суспільних труднощів, що відобразилося в його творчості.

                ~ + ~

Богдан-Ігор Антонич (1909–1937)

Біографія:
Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 року в селі Бортятичі на Львівщині в родині священника. Навчався в Львівському університеті, де вивчав філософію та історію. Антонич став відомим як поет, публіцист і критик. Його життя було коротким — він помер у віці 28 років від туберкульозу, але його творчість залишила значний слід в українській літературі.

Творчість:
Антонич відзначався своєю унікальною поетичною манерою, що поєднувала народну традицію з модерністськими експериментами. Основні теми його творчості — це природа, смерть, релігійні і філософські роздуми. Його збірки «Зелений корабель» (1931), «Ранковий острів» (1935) відзначаються глибокими метафорами і символізмом.

Антонич був майстром короткої і насиченої форми, його вірші часто містять алегорії та символи, що роблять їх складними для сприйняття, але водночас надзвичайно виразними. Його поезія має магічний і містичний відтінок, що пов'язано з його особистими переживаннями і захопленням філософією.

Особистість:
Антонич був людиною глибокої душевної чутливості, що знайшло відображення в його поетичному стилі. Він мав трагічний і мрійливий характер, що видно в його творчості. Його інтенсивне і трагічне життя наклало відбиток на його поезію, що зробило її особливою і значущою.

                ~ + ~

Ліна Костенко (1930–2021)

Біографія:
Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 року в Києві. Вона закінчила Київський університет, факультет філології, і відзначалася як одна з найбільш видатних українських поетес сучасності. Її творчість активно розвивалася протягом кількох десятиліть, вона стала символом боротьби за права людини і незалежність України.

Творчість:
Поезія Ліни Костенко вражає своєю образністю, філософським осмисленням і соціальною критикою. Її вірші містять глибокі роздуми про людську долю, історію і мистецтво. Основні збірки Костенко включають «Мандрівки серця» (1961), «Сад нетанучих скульптур» (1977), «Записки українського самашедшого» (1994). Її поезія часто має елементи соціального протесту і політичної критики, що робить її важливою частиною української літератури.

Особистість:
Ліна Костенко була активною громадською особистістю і інтелектуалкою. Її поетичний стиль характеризується витонченістю і сміливістю, що відображає її сильний і незалежний характер. Костенко була визначною фігурою в українському літературному середовищі і активно підтримувала незалежність України.

                ~ + ~

Чому саме ці поети?

Вибір Володимира Сосюри, Богдана-Ігоря Антонича та Ліни Костенко зумовлений їхньою видатною роллю в українській літературі та їх унікальним внеском у розвиток поетичної традиції. Кожен з них приніс щось нове і важливе у свою епоху, і їхні роботи продовжують впливати на сучасних читачів і поетів. Їхня творчість є важливою частиною української культурної спадщини і відображає різноманітність і глибину української поезії XX століття.

                ~ + ~

Володимир Сосюра (1898–1965)

1. "Любов і ненависть"

Любов і ненависть — це я.
З любов'ю я не знаю, як жити.
Вона в мені, як вогонь, палає,
А ненависть — як сон, у розпачі тліє.

І я живу між цими двома,
Як птах між вітрами і бурями.
Вони мене ведуть, ведуть у безкраїй ночі,
Я не знаю, куди летіти, не знаю.

Я йду шляхом любові й ненависті,
Де кожен крок — це боротьба з собою.
Бо в мені живе ця подвійна сила,
Що тримає в страху і в надії.

2. "Рідна мова"

Рідна мова, як вишні в саду,
Вона мені миліша за золото.
В її звуках — пісні народів,
В її словах — історія країни.

Я можу її слухати без кінця,
Як струмок, що несе живу воду.
Бо в рідній мові кожне слово
Відгукується в серці й душі.

Мова рідна — це рідний дух,
Що тримає нас в єдиному руслі.
Бо в ній живе пам’ять поколінь,
Що навіки залишиться з нами.

3. "Вічна молодість"

Молодість вічна — це мрія, що живе,
Вона горить у серці, не згасає.
Вічна молодість — це крик душі,
Що не старіє, не вмирає.

Ми живемо в ній, як в огні,
Наснажені надією і любов'ю.
Бо молодість — це не просто вік,
А дух, що в серці не зникає.

Тож ми будемо молоді завжди,
Нехай час іде, а ми стоїмо.
Бо в кожному з нас палає вогонь,
Що буде горіти до кінця днів.

*  *  *

Богдан-Ігор Антонич (1909–1937)

1. "Зелений корабель"

Зелений корабель пливе по хвилях,
І вітри шепчуть казки у вухо.
Синій небосхил простягнувся вдалечінь,
А я пливу, відкинувши всі турботи.

Корабель мій на хвилях літає,
І душа моя вільно мандрує.
Там, де світло зоряного світу,
Я знаходжу свій спокій і мир.

Вітер ніжно несе нас через моря,
Сонце світить на нашу дорогу.
Зелений корабель — це мрія і віра,
Що веде нас у далекі світи.

2. "Ранковий острів"

Ранковий острів, окутаний туманом,
На світло сонця пробуджений.
Зелені дерева, що роняють росу,
Вітають мене у світанковому світі.

Мовчазні води, які віддзеркалюють небо,
Свіжий вітер, що приносить радість.
Я відчуваю спокій і умиротворення,
На ранковому острові, де мрії живуть.

Звуки природи, що пробуджують душу,
Тепло ранкового сонця обіймає.
Ранковий острів — це місце гармонії,
Де я знаходжу спокій і натхнення.

3. "Сонце і ніч"

Сонце, що заходить за горизонтом,
Оставляє ніч у своєму сліді.
Сонце і ніч — це два світи,
Що танцюють у нескінченній боротьбі.

Сонце розпалює дні своєю жаркою рукою,
А ніч окутує все холодом і тишею.
Вони правлять світом вічно,
І їхній ритм визначає наш час.

Сонце і ніч, як любов і розлука,
Ніколи не сходяться, але завжди поруч.
Вони разом створюють гармонію світу,
Що живе в нескінченному ритмі життя.

*  *  *

Ліна Костенко (1930–2021)

1. "Мандрівки серця"

Мандрівки серця — це мандрівка в часі,
Кожен крок — це новий шлях.
Ми йдемо вперед, не знаючи, що чекає,
Але серце веде нас, мов палаючий маяк.

Воно несе нас через бурі і невідомість,
І знову повертає на землю мрій.
Мандрівки серця — це подорож любові,
Що не закінчується, поки живе наш дух.

Серце — це карта нашого життя,
На якій прокладені всі дороги.
Мандрівки серця ведуть нас вперед,
До світла і до нових відкриттів.

2. "Записки українського самашедшого"

Записки самашедшого — це крик душі,
Що відчуває біль і тривогу.
Вони висловлюють те, що важко сказати,
Але що несе глибину і смуток.

Це не просто слова, це відбиток життя,
Вони відображають наше єство.
Записки самашедшого — це крик безмовний,
Що пробивається крізь шум і зневіру.

Вони служать як зеркало нашого часу,
І відображають світ в усій його складності.
Записки самашедшого — це ланцюг роздумів,
Що веде нас до самопізнання і істини.

3. "Нічний поет"

Нічний поет — це той, хто пише у темряві,
Коли всі світла погасли, і зорі яскраві.
Він знаходить слова у мовчанні ночі,
І виражає те, що в світі невидиме.

Його поезія — це мрії і надії,
Що з'являються у нічному мовчанні.
Нічний поет співає про невідоме,
І його голос звучить як зоряна пісня.

Нічна тиша, що окутує всесвіт,
Стає музикою для його пера.
Нічний поет — це майстер темряви,
Що освітлює світлою поезією.

*  *  *

Ліна Костенко активно займалася перекладом поезії та прозових творів з французької та інших мов. Ось кілька прикладів її перекладів:
• Шарль Бодлер: Її переклади віршів Бодлера включають тонкі і точні адаптації, які зберігають дух оригіналу.
• Поль Верлен: Костенко переклала вірші Верлена, передаючи їх емоційний відтінок і ритмічну структуру.
• Артюр Рембо: Її переклади творів Рембо демонструють глибоке розуміння його символізму і містики.

Ці три поети зробили значущий внесок у сучасну українську літературу і те, як їхні творчість і особистість відображають різні аспекти українського культурного контексту. Їхня поезія має глибокий емоційний і культурний вплив, який продовжує надихати нові покоління читачів і письменників.

*  *  *

Шарль Бодлер (1821–1867)

1. "Сонеты к Венере" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Comme je suis content de partir ; l'aventure!
La mer est aussi bleue que le ciel d'azur,
Je m'en vais tout seul en qu;te de tr;sors,
Loin des hommes et des bruits des grandes villes.

Перевод Лины Костенко:

Як я радий вирушити в подорож!
Море таке ж синє, як небесний простір,
Я йду самотньо в пошуках скарбів,
Подалі від людей і шуму великих міст.

2. "Проклятые и обманутые" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

; la lumi;re, la lumi;re si triste,
Qui ;claire la nuit de ses rayons moroses,
Je ne trouve de paix ni dans l'ombre ni dans le jour,
Et l'ombre est mon amie, le jour un ennemie.

Перевод Лины Костенко:

О світло, світло таке сумне,
Що освітлює ніч своїм тусклим промінням,
Я не знаходжу спокою ані в темряві, ані вдень,
І темрява моя подруга, а день — ворог.

3. "Вино и женщины" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Le vin est le seul ami qui ne trahit jamais,
Les femmes sont des miroirs o; se refl;te l';me,
Je bois et je r;ve ; des mondes meilleurs,
Les femmes, les femmes, elles sont toutes les m;mes.

Перевод Лины Костенко:

Вино — єдиний друг, що ніколи не зраджує,
Жінки — дзеркала, в яких відбивається душа,
Я п’ю і мрію про кращі світи,
Жінки, жінки, всі вони однакові.

* * *

Поль Верлен (1844–1896)

1. "Моя Розалия" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Rosalie, ma belle, mon amour, ma muse,
Dans la lumi;re du soir, ton visage est doux,
Je pense ; toi dans chaque instant de solitude,
Ta pr;sence est un r;ve, ta voix une m;lodie.

Перевод Лины Костенко:

Розалія, моя красива, моя любов, моя муза,
У вечірньому світлі твоє обличчя ніжне,
Я думаю про тебе в кожну мить самотності,
Твоя присутність — це сон, твій голос — мелодія.

2. "Поездка в Лангедок" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Le train s’;loigne, la campagne d;file,
Les champs dor;s, les collines paisibles,
Je laisse derri;re moi le bruit et la ville,
Pour retrouver la s;r;nit; du Languedoc.

Перевод Лины Костенко:

Поїзд віддаляється, сільська місцевість мчить,
Золоті поля, спокійні пагорби,
Я залишаю за собою шум і місто,
Щоб віднайти спокій Ланґедоку.

3. "Туфелька на камне" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Sur la pierre, une chaussure oubli;e,
Une trace du pass;, une histoire scell;e,
Les souvenirs s’entrelacent dans les ruines,
La chaussure est un symbole d’un temps r;volu.

Перевод Лины Костенко:

На камені забутий черевик,
Слід минулого, історія запечатана,
Спогади переплітаються в руїнах,
Черевик — символ минулого часу.

*  *  *

Артюр Рембо (1854–1891)

1. "Сон из детства" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Je r;ve d’un monde o; l’enfance ne s’;teint pas,
O; les couleurs et les sons sont toujours vifs,
Les rires d’antan r;sonnent dans le temps,
Un monde d’innocence et de beaut; perdue.

Перевод Лины Костенко:

Я мрію про світ, де дитинство не гасне,
Де кольори і звуки завжди яскраві,
Сміхи минулого лунають у часі,
Світ невинності і втраченої краси.

2. "Видения" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Les visions dansent comme des ombres l;g;res,
Des formes ;th;r;es surgissent de la brume,
Les r;ves se m;lent ; la r;alit;,
Un monde fantastique o; tout est possible.

Перевод Лины Костенко:

Видіння танцюють, як легкі тіні,
Ефемерні форми з’являються з туману,
Сни переплітаються з реальністю,
Фантастичний світ, де все можливе.

3. "Пьяный корабль" (перевод Лины Костенко)

Оригинал на французском языке (фрагмент):

Le vaisseau ivre glisse sur les vagues,
Enivr; de r;ves et de libert;s,
Il d;rive loin des c;tes famili;res,
Cherchant des terres inconnues et mythiques.

Перевод Лины Костенко:

П’яний корабель ковзає по хвилях,
Сп’янілий від снів і свобод,
Він відпливає далеко від знайомих берегів,
Шукаючи невідомі та міфічні землі.

*  *  *

Эти переводы показывают не только мастерство Лины Костенко в передаче эмоций и атмосферы оригинальных текстов, но и её умение передать стилистику и глубину произведений иностранных авторов.