Братська любов. 4 продовження 2

       У відповідь приходить лист, у якому Дуся гнівно звинувачує мене, що я нічого не розумію, що в брата вже є своя сім'я і хочу сісти йому на шию, щоб він мене утримував і забезпечував... Не заглиблюватимусь і не передаватиму зміст всього листа. Він на її совісті, але дочитавши його до кінця, я розридалася від образи, несправедливого звинувачення, безсилля... Мене так ніхто не ображав ніколи в житті. Я нікому, окрім близьких колег, не розповіла про написане в листі. Про це ніколи не дізналися мої мама та брат. Днями після однієї з подій я поділилася цим зі своїми сестрами. Я не хотіла скандалів у сім'ї брата, 30 рублів,а це була майже третина моєї місячної зарплати на той час, вона так і не повернула..., мабуть, собі щось купила. Бог їй суддя! За всі діяння та вчинки нам тримати відповідь перед Всевишнім, коли настане час.
          Знаючи, що в Ленінграді погано з фруктами та овочами, а в нас, в Україні, їх було "хоч завалися" я навіть надсилала їм посилки фруктів - яблука, абрикоси, але братові про це ніколи не говорилося, та й ні відповіді, ні привіту не було, і тільки коли випадково він побачив у своїй квартирі коробку від посилки та адресу на ній, написану моїм почерком, то був вкрай здивована цьому. Він думав, що посилки від батьків дружини з Одеської обл., а там був вказаний зворотній адрес – Дніпропетровська обл.. Отака була у нас невісточка.
           Звісно, ;;мені дуже хотілося бачити брата, племінників. І я намагалася брати відпустку, щоб хоч тиждень-два співпадало з їхнім приїздом, якщо не виходило більше.
            Але мені це було непросто. Ніколи Дуся не допомагала по дому, на городі, на кухні... . Про таких людей кажуть: "НЕМАЄ ГІРШОГО, ЯК З МУЖИКА ТА Й ПАН!"
Мама на той час ще працювала і все приготування їжі для збільшеної на 4-6 чоловік сім'ї, лягала на мене. Я не пам'ятаю, щоб вона щось приготувала хоча б своїм дітям та чоловікові, взяла сапку і прополола грядки чи полила овочі...  Вона приїжджала у відпустку відпочивати, а я – ні. Хоча від чого відпочивати? Дуся  тривалий час не працювала, т.к. не мала спеціальної професійної освіти, вечірня школа, не більше.
Тоді я вже вийшла заміж, була невісткою і твердо знала, що такою, як вона, бути просто не можна. Якось стала свідком скандального випадку. У нас у сім'ї було прийнято цілувати один одного при зустрічах, розставаннях, після обіду, вечері... Кожна сім'я має свої традиції. У нас була така. Крім того, ми завжди готувалися до приїзду брата та його сім'ї. Накривали шикарні столи, залазячи в борги, які погашали до наступного їхнього приїзду. Невістка підчипляла брата: "Ти бачиш, як вони живуть? Шикують!” І не вірила, що Коля ні копійки не вкладав у їжу. Не знаючи скільки мамі однієї вартувало прогодувати цілий місяць чотирьох-шістьох людей.  Коли брат, в черговий раз після смачного обіду, (а вони були завжди незвичайними, наша мама готувала, як Бог) підійшов і поцілував маму, невістка з небувалою ненавистю висловила своє обурення: "Що ви постійно облизуєтесь, як коханці. Скільки можна?"
           Слово за слово всі за столом почали розмовляти на підвищених тонах, наскільки я завжди була стриманою в почуттях і толерантною, але теж не витримала. Я сказала, що після того, як сама вийшла заміж і стала невісткою, зрозуміла, що такою, як вона, бути недозволено. Що їй не казали, вона всіх перекричала та перескандалила. У нашої невістки прорізався поганий характер. Вона після сина народила ще доньку Іринку і знала, що чоловік її ніколи не залишить заради мами та сестер, тому так поводилася. Брат наш обожнював своїх діток. Він мені розповідав, що вдома вони майже не сваряться, бо рідко бачаться, тільки чомусь, коли приїжджають у відпустку, розпочинаються ці скандали. Це невістка вже готувалася розлучити чоловіка з його ріднею, з його корінням. У неї був досвід сестри Ліди, яка зробила все, щоб її чоловік Микола (так багато Микол!) не спілкувався, тобто, відмовився від рідної матері та сестри Галини Льон. Ми добре знали цю сім'ю. Старша сестра Валентина працювала з матір'ю, а я дружила та навчалася із сестрою в одній школі. Їм, щоб уникнути сільських пересудів, довелося виїхати з нашого села подалі від ганьби.               
           Не знаю, чи приніс щастя такий вчинок сім'ї Лідії, але, думаю, за все треба платити. Після цього випадку я раз і назавжди перестала захищати і підтримувати невістку, бо образливіше нічого не можна було сказати і придумати. У голові таке не вкладалося. Це було непробачно! Коли вона мене образила, я ще могла стерпіти, і через силу з нею спілкуватися, але коли на очах у всіх ображають твою матір так витончено та несправедливо, таке навряд чи прощається. Коля схопив її за руку і відвів у далеку кімнату. Розмова перейшла у скандал, що стало приводом їй піти до своїх на інший кінець села, де батькам, судячи з її злого характеру від неї діставалося теж. Після цього її характер дедалі більше псувався і великого бажання спілкуватися з нею не було. Вона намагалася все робити на зло. Приїжджаючи до нас усю відпустку пролежувала, засмагаючи, на городі, серед моркви. І робила все, щоб влаштувати скандал і піти до сестри чи подруг. Нашіптувала братові, мовляв, мати ж тебе не виховувала, (це була дика брехня!) сплавила в інтернат (2 роки всього він там пробув!) Хоча братові віддавалося стільки любові, що їй, у її сім'ї, і не снилося. Особисто в моїй пам'яті не залишилося жодної доброї, теплої події, пов'язаної з братовою дружиною. Єдине, що мені не хотілося бути на неї схожою ні як невістка, ні мати, ні дружина...

ДАЛІ БУДЕ.