Старi свiтлини

Я дивлюсь на світлини, вони - разом з нами.
Чернівчани, ви поруч із нами недавно, мов вчора живі!
Оживають на кадрах всі рідні, улюблені наші,
хоча з нами назавжди колись попрощались вони.

З фотографій – усмішка, на нас милі дивляться лиця,
так багато не встигли ми їм розказати усе при житті.
І коли ми сумуєм, ночами нерідко нам сниться,
- всі живі і здорові, щасливі із нами, ізнов при бутті.

Оживають забуті всі дні, пролунали всі фрази.
Може, ми ображали невмисно, для вас, - просто так.
Лікували образи любов'ю своєю ми вас не відразу,
ми прощались і кидали їм лиш недбало, - «Пока!»

Наша мати ночами не спала, про радісну зустріч
все чекала, і мріяли з батьком обняти своїх онучат...
В день народження, в кожен їх пам'ятний вечір
їх улюблені пісні зі старих платівок тепер лиш звучать.

Вибачайте нас, самі близькі, дорогі, незабуті!
Вибачайте, що сонце нам світить, - вас поруч нема!
Пам'ятаємо вас, чернівчани. Скупі наші сльози проллються.
Догорає хай свічка та наші горять світло й пам'ять!

- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»