Жiноча iнтуiцiя. 3акiнчення

                Володимир Іванович дотримався свого слова, допоміг, план ми виконали і недоїмку не допустили, і премію, таку необхідну добавку до нашої невеликої зарплати, весь колектив отримав. Полтава не могла натішитися, що ми знайшли все-таки вихід у такій безвихідній ситуації. А мене "заповажали"! Ще б пак! Покровитель знайшовся у самому Києві, у вищестоящій організації.
                Але це ще не все!
              Якось виник конфлікт між фінвідділом та податковою. Втрутилася і міська влада. Для вирішення конфліктної ситуації мали надіслати представника з Мінфіну. Нам повідомили ім'я фахівця,( це була жінка) і дату її приїзду. Вранці, по дорозі на роботу, був четвер, мені згадалося, що це саме день "розбірок", але так як ситуація не стосувалася ні мене, ні мого управління безпосередньо, я відсторонилася від неї. Тільки спало на думку таке: от якби Володимир Іванович приїхав, було б чудово! Лише його, та ще й кадровика Мінфіну, у Києві, я знала особисто. У метушні, на роботі, а робота в мене була дай Боже кожному, мізки ніколи не іржавіли, і день пробігав так швидко, що й не вірилося, що він вже був..., я викинула все це з голови і займалася своїми професійними проблемами.
               І тут до мене в кабінет, що називається, влітає на величезній швидкості мій начальник Віталій Григорович і вигукує: "Тамаро Петрівно!!! Приїхав Ваш Володимир Іванович, хоче Вас бачити!!!" Я не повірила своїм вухам, а потім очам. Десь промайнула думка, а раптом я - екстрасенс або ясновидиця. Адже не раз я передбачала певні моменти. Все це я списала на жіночу інтуїцію, мені дуже не хотілося мати понад здібності. Я з начальником увійшла до його кабінету, де знаходився гість зі столиці, не знаючи як поводитися, адже він думав, що у нас якісь особливі стосунки з Володимиром Івановичем, а не просто ділові, чого б мені стали допомагати аж із Києва за здорово живеш. Володимир Іванович кинувся мені назустріч. Ми обійнялися від надміру почуттів! Я через те, що він виручив у скрутну хвилину, він - не знаю чому. Як довірена особа, я була присутня протягом усієї перевірки.               
              Дії податкової інспекції були визнані правильними та правомірними. Ми перемогли. Потім, під час розставання, Володимир Іванович розповів, що не збирався їхати до нас, але захворіла та жінка, яка була намічена, і він сам зголосився її замінити, бо добрі враження залишилися під час першої поїздки і від молодого міста, і від людей, і від колег... Потім ми ще бачилися один раз у Києві, тобто я його бачила. І я теж "накликала" цю випадкову зустріч. Були ми на екскурсії в Державній податковій інспекції, під час перебування на курсах підвищення кваліфікації, я подумала: "От би побачитися з Володимиром Івановичем..." Але я знала, що він працює начальником відділу в Мінфіні, тут він навряд чи буває і раптом побачила знайоме обличчя. Я не повірила своїм очам. Виявляється, його запросили на роботу до Державної податкової інспекції. Гукнути його я посоромилася. Це була остання зустріч. Може, тому, що я перейшла до структури Держказначейства, наші шляхи більше не перетиналися...
               PS. Потім Володимир Іванович знайшов мене в "ОДНОКЛАСНИКАХ" і ми ще довго спілкувалися з ним, вітали одне одного, ділилися новинами...
Гарна людина зустрілася мені на життєвому шляху. Я вдячна долі.