«- Питаю: я не молодий, але не дуже і старий,
жив і живу, буває, вже не в перший раз,
не пам'ятаю, скільки років, але не втомивсь,
хоч лиць усіх не пам'ятаю, блиск очей - на час.
Як вперше й вдруге помирав, забув, Господь спаси, -
петля, отрута, камінь, кулю в скроню стрімголов,
чи то недобрий погляд полоснув, як навскоси,
чи ніж - під ребра, або сам вже охолов.
Геть вже забув, - крах, старт, а хоч убий,
вештався по перинам, жив не напоказ,
і пам'ятаю - не старий, хоча не дуже молодий,
й одного лиш боюся, - я живу в останній раз!»
«- Скажу: твердиш, що ми з тобою постаріли?
Ти кажеш, наш вогонь вже згас?
Поглянь, палає небо. Все життя горіло!
Але ж воно куди старіше нас!»
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
Розмова з другом
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №224081300305
Свидетельство о публикации №224081300305
Рецензии