Епiкриз
…Так, ми стаєм собою. В небі висимо.
Як не крути, та є сто тисяч істин, -
кохання вічне і інтриги - знов і знов,
але людці-істоти лиш статисти прісні!
Оголена душа, як завжди, й наші сни.
Судьба людей летить по вертикалі.
І нерви, мов щербатий місяць-паразит,
з гори Голгофи епікриз зіткав вже.
- «ДАЛЕКЕ ВІДЛУННЯ МАЙБУТНЬОГО»
© Copyright: Петр Скорук, 2024
Свидетельство о публикации №224081900389
Свидетельство о публикации №224081900389
Рецензии